Історія кадастрів нараховує 5-6 тис. років. І за цей час сутність їх залишається незмінною – офіційний перелік земельних ділянок та інтересів щодо них. Йдеться про основні функції кадастру – облік прав власності, облік вартості, облік використання. Кадастрові системи різних країн різняться між собою залежно від того, які функції його є первинними.

Втім, існують певні принципи побудови кадастрових систем (зараз вони переважно розширені до геоінформаційних систем (ГІС). Більша частина цих принципів зафіксована директивами Євросоюзу та організацій ЄС, що ведуть діяльність в галузі землекористування (наприклад, ініціатива INSPIRE, проект ЕУЛІС), Продовольчою та сільськогосподарською організацією Об’єднаних націй (FAO), Міжнародною федерацією геодезистів, асоціацією «Єврогеографікс» тощо.

Наскільки в українському кадастрі дотримані ці принципи, говорить директор Проекту Світового банку “Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру” Сергій Кубах.

Що диктує Європа

Відповідно до визначення Міжнародної федерації геодезистів, кадастрова система є підсистемою більш широкої земельної інформаційної системи, яка є інструментом для прийняття економічних, адміністративних, юридичних рішень, а також планування та розвитку територій. Складові такої земельної інформаційної системи – це, з одного боку, база даних про землю, з іншого – процедури та технічні «інструменти» для систематичного збору, оновлення, обробки та розповсюдження цих даних.

Законодавство Європейських країн містить певні норми щодо створення земельних кадастрів. У першу чергу це було пов’язано із впровадженням Спільної аграрної політики Євросоюзу. Зокрема, йшлося про необхідність субсидувати сільськогосподарське виробництво. Багато програм на підтримку сільського господарства існують у формі надання безпосередньої допомоги виробникам, розрахунок обсягів якої спирається на площу, яка обробляється. Тож іще у 80-х роках ХХ століття постало питання створення Системи інтегрованого адміністрування і контролю видачі субсидій для сільгоспвиробників (СІАК).

Коли Євросоюз почав розширятися, то, з урахуванням реалій східно-європейських країн, які ставали членами ЄС, чинності набула Постанова Ради Європи №3508/92 , відповідно до статті 4 якої країни мають забезпечити: створення цифрової системи ідентифікації земельних ділянок сільгосппризначення з використанням кадастрових карт та документів, а також картографічних матеріалів, аерофото чи супутникових знімків.

Рада Європи внесла зміни до цього положення у 2003 році прийняттям Постанови 1782/2003, де повторила наведені вище вимоги та додала перелік елементів, які необхідно включити до СІАК.

Зокрема, у ст.18 йдеться про автоматизовану базу даних, систему ідентифікації земельних ділянок (СІЗД) тощо.

Отже, кожна країна може запровадити СІЗД-елементи у такий спосіб, який вона обере. Головне, щоб були дотримані певні технічні вимоги.

У своїй роботі «Вплив законодавчої бази на структуру національних кадастрових систем» доктор технічних наук, професор Микола Лихогруд зазначає, що структура кадастрової системи значною мірою залежить від ментальності нації (яка, до речі, впливає і на законодавчу інфраструктуру). Наприклад, у США кадастрова система далека від досконалості за європейськими мірками, але вона влаштовує країну, і про це красномовно свідчить стан та динаміка ринку землі та інших об’єктів нерухомості, об’єми іпотечного кредитування тощо.

Кадастрова система має бути ефективною, тобто: точною і достовірною, орієнтованою на користувача, забезпечувати йому максимальну зручність, оперативність обслуговування за мінімальну вартість та головне – користуватися довірою. Саме таку будує Україна.

Куди маємо рухатися

Бачення майбутніх кадастрових систем» розроблені Міжнародною асоціацією землемірів (FIG) у концепції «Кадастр 2014». Відповідно до неї, сучасна кадастрова система визнається більшістю спеціалістів як багатоцільова – тобто така, що за допомогою найсучасніших інформаційних технологій поєднує в собі всі функції раніше окремих систем реєстрації прав на нерухомість та кадастру. Європа намагається привести кадастрово-реєстраційні системи до єдиних стандартів, якими є, зокрема, ведення системи реєстрації прав на нерухомість на основі записів про земельні ділянки (земельна ділянка та нерухоме майно розглядається як єдиний об’єкт нерухомості); здійснення реєстрації прав на земельні ділянки та нерухоме майно в одному Реєстрі прав; здійснення реєстрації прав та ведення кадастрових карт однією установою. Окрім того, реєстрація прав має бути адміністративною функцією (тобто відокремленою від судових та/або нотаріальних органів); послуги системи орієнтовані, насамперед, на користувача, а сама система реєстрації прав – самоокупною.

Наразі Україною зроблено перший суттєвий крок у цьому напрямку. Створена за сприяння Світового Банку кадастрова система відповідає сучасним вимогам. Тепер є два паралельних завдання: наповнювати кадастр новими достовірними даними, підтримувати рівень їх актуальності та вдосконалювати законодавство щодо єдності кадастрово-реєстраційної системи та забезпечення фінансової сталості Національної кадастрової системи.

У своїх рекомендаціях Європейська економічна комісія ООН з питань управління земельними ресурсами закликає уряди усвідомити відповідальність за розробку земельних інформаційних систем. Адже від рівня її функціонування залежить успіх або невдача у здійсненні багатьох урядових рішень, наприклад таких як пошук та експлуатація ресурсів, індустріалізація та земельна реформа. Отже, майбутнє країни загалом.

Олена Нагорна
Матеріал підготовлено
в рамках інформаційної кампанії
проекту Світового банку “Видача державних актів
на право власності на землю в сільській місцевості
та розвиток системи кадастру”