ПРОЕКТ

Вноситься

Кабінетом Міністрів України

А. ЯЦЕНЮК

“     ”                             2015 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про обіг земель сільськогосподарського призначення

 

Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні, організаційні засади обігу земель сільськогосподарського призначення.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

  1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

етапність включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель – черговість запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення;

землеволодіння – фактичне володіння земельною ділянкою на певних юридичних засадах, що зумовлюють відповідні права та обов’язки власників землі;

землекористування – користування земельною ділянкою на певних юридичних засадах, що зумовлюють відповідні права та обов’язки користувачів землі;

обіг земель сільськогосподарського призначення – врегульовані нормами законодавства суспільні відносини щодо переходу прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з підстав і в порядку, визначеному законом, договором, рішенням суду;

парцеляція земель – подрібнення земель на невеликі ділянки;

переважне право – право першочергового придбання у власність земельних ділянок та прав на них у разі продажу в процесі обігу земельних ділянок;

публічність волевиявлення – прозорість процедури продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них приватної власності в процесі обігу земельних ділянок;

ринкова ціна на землю – ціна, за якою земельна ділянка передається іншому власнику за умови, що продавець бажає передати таку земельну ділянку, а покупець бажає її придбати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про таку земельну ділянку, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних земельних ділянок;

рівноцінні земельні ділянки – земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані в одному або у суміжних земельних масивах, одного цільового призначення, нормативна грошова оцінка яких однакова або відрізняється не більше як на 10 відсотків;

строк експозиції земельної ділянки – строк дії пропозиції продавця щодо продажу земельної ділянки або прав на неї на певних умовах. Для цілей цього Закону строк експозиції становить 3 місяці і складається з двох періодів. Перший період строку експозиції становить два місяці, другий період строку експозиції – один місяць.

Терміни “контроль” та “пов’язана особа” вживаються у значенні, наведеному у статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

  1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з обігом земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення фермерського господарства, ведення підсобного сільського господарства, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, земельних часток (паїв), а також часток в праві спільної власності на вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
  2. Дія цього Закону не поширюється на земельні ділянки, надані громадянам для ведення особистого селянського господарства (крім земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, а також на суспільні відносини, що виникають при відчуженні земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Стаття 3. Законодавство у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення

Відносини, що виникають у процесі обігу земель сільськогосподарського призначення, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами України, а також чинними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Основні напрями та принципи державної політики у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення

  1. Основними напрямами державної політики у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення є:

зміцнення продовольчої безпеки держави;

захист законних інтересів власників та користувачів земельних ділянок;

забезпечення сталого землекористування, раціонального та ефективного використання земель;

підвищення капіталізації та ліквідності землі як економічного активу;

забезпечення ринкової ціни на землю та запобігання знеціненню земель;

запровадження механізмів запобігання спекулятивних операцій та монополізації земель сільськогосподарського призначення.

  1. Основними принципами державної політики у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення є:

раціональне використання земель;

пріоритет використання земель за цільовим призначенням;

встановлення особливого правового режиму купівлі-продажу земель;

упередження монополізації земель;

запобігання спекулятивним операціям.

Стаття 5. Суб’єкти та обігу земель сільськогосподарського призначення

  1. Суб’єктами обігу земель сільськогосподарського призначення є громадяни України, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади .
  2. Продавцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них, земельних часток (паїв), часток в праві спільної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення є їх власники, які реалізують своє право з урахуванням особливостей цього Закону.
  3. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них можуть бути:

держава в особі органів виконавчої влади;

територіальні громади в особі сільських, селищних, міських рад;

громадяни України, які здійснюють господарську діяльність в аграрному секторі економіки та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

громадяни України, які відповідно до вимог статті 14 цього Закону зареєструвалися на офіційному веб-порталі державного підприємства, що здійснює продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та відповідають таким вимогам:

мають досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва та зареєстровані як фізичні особи – підприємці, або є членами фермерського господарства;

мають освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі.

  1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні держави, юридичні особи не можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, крім набуття їх у спадщину за законом.
  2. Особи, зазначені у частині четвертій цієї статті, які отрималиу спадщину земельні ділянки сільськогосподарського призначення, зобов’язані відчужити їх протягом одного року з дати набуття.

Розділ ІІ

ОСОБЛИВОСТІ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ, НАДАННЯ В КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 6. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які входять в єдиний масив та використовуються в сівозміні

Продаж земельних ділянок, які входять в єдиний масив та використовуються в сівозміні, не є підставою для розірвання договору оренди землі та зміни умов використання у сівозміні новим власником земельної ділянки.

Стаття 7. Перехід права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з меліоративними системами

Перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташовані інженерна інфраструктура меліоративних систем та її окремих об’єктів, а також міжгосподарських меліоративних систем та її окремих об’єктів, які не перебувають у власності власника земельної ділянки, не тягне за собою перехід права власності на зазначені об’єкти.

Стаття 8. Перехід права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з багаторічними насадженнями

  1. Перехід права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення фермерського господарства, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи, а також земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства, на якій розміщені багаторічні насадження, що у процесі приватизації державного майна в агропромисловому комплексі були внесені до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості (крім випадків придбання земельної ділянки орендарем, який є власником багаторічних насаджень).
  2. При переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що була передана в оренду для закладення нових багаторічних насаджень, право власності на такі насадження зберігається за їх власниками.
  3. У разі дострокового розірвання договору оренди землі з ініціативи власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на якій розміщені багаторічні насадження, що перебувають у власності інших осіб, та відмови набувача такої земельної ділянки у поновленні договору оренди землі, перехід права власності на такі земельні ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості (крім випадків придбання земельної ділянки власником багаторічних насаджень).
  4. Відшкодування вартості багаторічних насаджень здійснюється за незалежною оцінкою майна відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
  5. Відомості про внесення багаторічних насаджень до статутного (складеного) капіталу господарських товариств у процесі приватизації державного майна в агропромисловому комплексі надаються державними органами приватизації безоплатно не пізніше п’яти робочих днів за запитом власника земельної ділянки або власника багаторічних насаджень.

Стаття 9. Консолідація земель сільськогосподарського призначення у процесі їх обігу

  1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення у процесі їх обігу здійснюється для покращення структури, складу угідь, конфігурації та розміру земельних ділянок сільськогосподарських землеволодінь та землекористувань.
  2. Консолідація земель сільськогосподарського призначення здійснюється згідно із законом.

Стаття 10. Особливості обігу земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності

 

  1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності здійснюється шляхом проведення земельних торгів або електронних торгів в порядку, визначеному законом.
  2. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється спеціалізованим державним підприємством, яке утворюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та належить до сфери його управління.

Стаття 11. Етапність включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель сільськогосподарського призначення

  1. Включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель сільськогосподарського призначення здійснюється у два етапи.
  2. Перший етап включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель сільськогосподарського призначення триває два роки з моменту введення в дію цього закону.

На цьому етапі до обігу земель сільськогосподарського призначення включаються лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності за ціною не меншою від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

  1. На другому етапі включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель сільськогосподарського призначення включаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності за ціною не менше від їх експертної грошової оцінки.

Стаття 12. Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності

1. У разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності, переважне право на її придбання у перший період експозиції має держава, яка реалізує це право через органи виконавчої влади відповідно до цього Закону.

  1. У разі продажу частки в праві спільної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, переважне право на їх придбання мають співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній власності, без додержання вимог продажу, передбачених цим Законом для земельних ділянок приватної власності.
  2. Договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, проданої з порушенням вимог цієї статті щодо переважного права, є нікчемним.

Стаття 13. Публічність волевиявлення продавців земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності щодо їх продажу

  1. Продавець земельної ділянки звертається до спеціалізованого державного підприємства з повідомленням про продаж земельної ділянки, в якому зазначається місце розташування земельної ділянки, її характеристика та ціна продажу, реквізити банківського рахунку (для здійснення безготівкового розрахунку за операцію купівлі-продажу земельної ділянки).

Після закінчення повного строку експозиції продавець земельної ділянки може змінити умови її продажу, зазначені у повідомленні, надіславши до спеціалізованого державного підприємства нове повідомлення про продаж земельної ділянки.Форма повідомлення про продаж земельної ділянки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

  1. Спеціалізоване державне підприємство безпосередньо, в момент звернення, здійснює реєстрацію такого повідомлення в журналі реєстрації повідомлень та протягом 5 робочих днів з дня його реєстрації отримує витяг з Державного земельного кадастру, а також витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та розміщує на своєму офіційному веб-порталі оголошення про продаж земельної ділянки із зазначенням місце розташування земельної ділянки, її характеристики та ціни продажу.
  2. Дата опублікування оголошення про продаж земельної ділянки на офіційному веб-порталі спеціалізованого державного підприємства є датою початку строку експозиції такої земельної ділянки.
  3. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення оголошення про продаж земельної ділянки, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість безоплатного перегляду інформації щодо земельних ділянок, що продаються, із застосуванням поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених технологічних чи програмних засобів, цілодобово, без обмежень.

Стаття 14. Публічність волевиявлення покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності щодо їх придбання

  1. Громадяни України, які мають намір придбати земельну ділянку (земельні ділянки) подають до спеціалізованого державного підприємства декларацію покупця земельної ділянки сільськогосподарського призначення за встановленою формою.

До декларації додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, наявність аграрної освіти.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України.

  1. Спеціалізоване державне підприємство безпосередньо, в момент подання декларації, здійснює її реєстрацію в журналі реєстрації декларацій, протягом 10 календарних днів з дня реєстрації декларації перевіряє відомості, зазначені у декларації та, у разі відповідності потенційного покупця вимогам, встановленим цим Законом, протягом 3 робочих днів розміщує на своєму офіційному веб-порталі інформацію про потенційного покупця земельної ділянки сільськогосподарського призначення (прізвище, ім’я, по-батькові; місце проживання, освіта; досвід роботи у сільському господарстві чи ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Якщо потенційний покупець не відповідає вимогам, встановленим цим Законом, спеціалізоване державне підприємство протягом 20 календарних днів з дня реєстрації декларації письмово рекомендованим листом повідомляє про це потенційного покупця земельних ділянок сільськогосподарського призначення з посиланням на норми законодавства.

3. Форми декларації покупця земельної ділянки сільськогосподарського призначення та журналу реєстрації декларацій затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Стаття 15. Порядок продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності

  1. Суб’єкти, які мають переважне право на придбання земельної ділянки у перший період строку експозиції, протягом двох місяців з дати опублікування оголошення про продаж земельної ділянки на офіційному веб-порталі спеціалізованого державного підприємства можуть заявити про свій намір придбати земельну ділянку за оголошеною для продажу ціною, надіславши повідомлення (рішення) про свій намір до спеціалізованого державного підприємства.
  2. У разі, якщо суб’єкти переважного права на придбання земельної ділянки у перший період строку експозиції протягом двох місяців з дати опублікування оголошення про продаж земельної ділянки на офіційному веб-порталі спеціалізованого державного підприємства не скористалися переважним правом, строк експозиції продовжується ще на один місяць (другий період експозиції).
  3. У другий період строку експозиції право на придбання земельної ділянки надається громадянам України, які публічно заявили про свій намір на офіційному веб-порталі спеціалізованого державного підприємства, відповідно до статті 14 цього Закону та відповідають вимогам, встановленим статтею 5 цього Закону для покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Громадяни України, які бажають придбати земельну ділянку, зазначену в оголошенні, у другий період строку експозиції надсилають до спеціалізованого державного підприємства повідомлення про свій намір щодо придбання земельної ділянки.

До повідомлення додається виписка із банківської установи про наявність у потенційного покупця земельної ділянки поточного рахунку (для здійснення безготівкового розрахунку за операцію купівлі-продажу земельної ділянки), наявність на рахунку покупця коштів, достатніх для придбання земельної ділянки (земельних ділянок, у разі наміру придбання декількох земельних ділянок), а також згода на обробку персональних даних.

  1. Спеціалізоване державне підприємство не пізніше наступного робочого дня після надходження повідомлення, розміщує його на своєму офіційному веб-порталі.

Відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних регулюються Законом України “Про захист персональних даних”.

  1. Особа, яка бажає придбати земельну ділянку, може внести пропозицію про збільшення ціни, зазначеної в оголошенні, на суму, кратну 10 відсоткам у разі якщо про готовність придбати земельну ділянку за оголошеною ціною сповістили не менш як два покупця шляхом надсилання додаткового повідомлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
  2. У разі відсутності покупця протягом другого періоду строку експозиції, продавець земельної ділянки може звернутися до спеціалізованого державного підприємства із заявою про продовження строку експозиції на визначений або не визначений термін, про зняття пропозиції щодо продажу земельної ділянки, або про зміну умов її продажу.

У разі, якщо протягом 5 робочих днів після закінчення повного строку експозиції земельної ділянки продавець не звернувся із відповідною заявою, земельна ділянка знімається з продажу.

  1. Якщо продавець звернувся із заявою про продовження строку експозиції на невизначений строк, такий строк закінчується датою реєстрації (відображення) на офіційному веб-порталі спеціалізованого державного підприємства першої пропозиції щодо придбання цієї земельної ділянки.
  2. Умови продажу земельної ділянки, зазначені в оголошені, не підлягають зміні до закінчення повного строку експозиції земельної ділянки.

У разі зміни умов продажу земельної ділянки після закінчення повного строку експозиції, продаж такої ділянки здійснюється відповідно до статей 13-15 цього Закону.

Продавець земельної ділянки зобов’язаний продати, а покупець придбати земельну ділянку за ціною, зазначеною в оголошені про продаж земельної ділянки, а у разі її збільшення – за ціною, зазначеною у додатковому повідомленні про збільшення ціни продажу.

  1. Операції з купівлі-продажу земельних ділянок здійснюються у безготівковий спосіб.
  2. Спеціалізоване державне підприємство за зверненням покупця земельної ділянки протягом п’яти робочих днів безкоштовно видає йому довідку про не порушення ним переважного права на придбання земельної ділянки та додержання строку експозиції, які є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Для отримання довідки про не порушення переважного права на придбання земельної ділянки та додержання строку експозиції покупець земельної ділянки подає до спеціалізованого державного підприємства лише заяву про надання такої довідки. Подання інших документів не вимагається.

Підставами для відмови у видачі довідки про не порушення покупцем переважного права на придбання земельної ділянки та додержання строку експозиції є:

порушення переважного права;

не додержання строку експозиції.

Форми довідки про не порушення покупцем переважного права на придбання земельної ділянки та додержання строку експозиції, а також додаткового повідомлення про збільшення ціни продажу затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

  1. Обов’язковою умовою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення є наявність у покупця земельної ділянки сільськогосподарського призначення довідки про не порушення ним переважного права на придбання земельної ділянки та додержання строку експозиції.

Розділ IІІ

ОСОБЛИВОСТІ ІНШИХ ПРАВОВИХ ФОРМ ОБІГУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 16. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі інших цивільно-правових договорів

Громадяни України, територіальні громади села, селища, міста в особі сільських, селищних, міських рад та держава в особі органів виконавчої влади мають право набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі інших цивільно-правових договорів лише у випадках, визначених цим Законом, або за рішенням суду.

Стаття 17. Особливості укладення договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення та частки в праві спільної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка перебуває у власності громадянина, та частка в праві спільної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, можуть бути відчужені шляхом укладення договору дарування лише на користь держави, територіальної громади, членів сім’ї фізичної особи – громадянина України або осіб, які відповідно до цивільного законодавства належать до другої – п’ятої черги спадкоємців фізичної особи за законом.

При цьому членами сім’ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина), діти або батьки фізичної особи і її чоловіка (дружини), а також чоловік (дружина) будь-кого з дітей або батьків фізичної особи.

Стаття 18. Обмін земельними ділянками сільськогосподарського призначення

Власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення має право обміняти її на рівноцінну земельну ділянку відповідно до законодавства.

РОЗДІЛ ІV

ОБМЕЖЕННЯ ОБІГУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 19. Граничні розміри земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності та користуванні

  1. У приватній власності громадян України можуть перебувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 200 гектарів, крім набуття таких земельних ділянок у спадщину за законом.
  2. До загальної площі земельних ділянок у приватній власності однієї особи включається площа частки у власності на земельну ділянку, якою ця особа володіє на праві спільної часткової власності, та площа земельних ділянок, якою ця особа володіє на праві спільної сумісної власності.
  3. У разі успадкування земельних ділянок (крім успадкування за законом) та перевищення внаслідок цього загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка може перебувати у власності одного громадянина України, громадянин зобов’язаний протягом одного року з дня набуття права власності на такі земельні ділянки привести загальну площу належних йому земельних ділянок до 200 гектарів шляхом відчуження відповідно до статті 22 цього Закону.
  4. Обмеження щодо граничних розмірів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності, не поширюються на державу та територіальні громади.
  5. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка може перебувати в оренді однієї особи, з урахуванням осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, визначається постановою Кабінету Міністрів України.
  6. Контроль за дотриманням обмежень щодо граничної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності та користуванні здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 20. Встановлення мінімальних розмірів земельних ділянок сільськогосподарського призначення

  1. Відчуження частини земельної ділянки здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку.

2. Забороняється здійснювати поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення, якщо в результаті його утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України для земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується, крім випадків її приєднання до іншої суміжної земельної ділянки в процесі консолідації земель.3. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що успадковується двома або більше спадкоємцями, не підлягає поділу, якщо в результаті його утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України для земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується.

Стаття 21. Заборона зміни цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Забороняється протягом 10 років з дня укладення договору відчуження, крім відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону, змінювати цільове призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення фермерського господарства, ведення підсобного сільського господарства, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства та надавати і використовувати їх для ведення садівництва.

Стаття 22. Відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення або частки у праві спільної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення власником, якому відповідно до законодавства вони не можуть належати на праві власності

  1. Особа, у якої опинилася у власності земельна ділянка сільськогосподарського призначення або частка у праві спільної власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, які в силу закону не можуть належати їм на праві власності, або порушені граничні розміри земельної ділянки, повинні їх відчужити відповідно до вимог цього Закону.

Відчуження земельної ділянки (її частини) або частки у праві спільної власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, придбаних до набрання чинності цим Законом, має бути здійснено її власником протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

Земельна ділянка (її частина) або частка у праві спільної власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, придбана після набуття чинності цим Законом, підлягає відчуженню протягом року з дня виникнення права власності на цю земельну ділянку або права власності на частку у праві спільної власності на земельну ділянку.

  1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про порушення вимог частини першої цієї статті, зобов’язаний звернутися до суду із заявою про примусове відчуження земельної ділянки або частки у праві спільної власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому статтями 13-15 цього Закону.
  2. Якщо протягом трьох місяців з дати опублікування оголошення про продаж земельної ділянки на офіційному веб-порталі спеціалізованого державного підприємства ніхто не виявив бажання придбати земельну ділянку (її частину) або частку в праві спільної власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення за оголошеною для продажу ціною, ціна продажу земельної ділянки (її частини) або частки у праві спільної власності знижується кожні три місяці експозиції на 10 відсотків.

Розділ V

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.
  2. З 1 січня 2016 року переходять у комунальну власність землі та земельні ділянки:

під польовими дорогами, в тому в числі проектними, лісосмугами, господарськими дворами (фермами, токами тощо), інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які за рішенням загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств і організацій не підлягали паюванню, якщо такі землі чи земельні ділянки не передані у власність у порядку, визначеному законом;

земельні ділянки сільськогосподарського призначення (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), якщо такі земельні ділянки, у порядку визначеному законом, судом визнані відумерлою спадщиною;

не витребувані (протягом 15 років з моменту видачі державного акта на право колективної власності) земельні частки (паї) у разі прийняття відповідного рішення судом.

  1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину іноземцями, особами без громадянства, юридичними особами, іноземними державами, до набрання чинності цим Законом, зобов’язані відчужити їх протягом одного року з дати набрання чинності цим Законом.
  2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27; 2006 р., № 21, ст. 170; 2008 р., № 27-28, ст. 253, № 48, ст. 358):

а) у статті 20:

абзац перший частини третьої доповнити словами: “з урахуванням особливостей Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”;

б) у статті 22:

доповнити частиною сьомою такого змісту:

“7. Обіг земель сільськогосподарського призначення регулюється Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” з урахуванням вимог цього Кодексу.”;

в) частини першу та восьму статті 25 викласти в такій редакції:

“1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій сільськогосподарські угіддя, крім тих, що залишаються у державній або комунальній власності, передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

  1. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, надані у користування, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або передані у власність держави.”;

г) частини першу та другу статті 28 викласти в такій редакції:

“1. Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть належати на праві користування.

  1. Право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення може набуватися такими підприємствами, установами та організаціями шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.”;

ґ) у статті 37:

частину першу викласти в такій редакції:

“1. Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського призначення та у власність або оренду землі іншого призначення для ведення підсобного господарства.”;

д) статтю 81 доповнити частинами п’ятою такого змісту:

“5. У разі припинення громадянства України особами, які мають у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, такі земельні ділянки протягом року з дати набуття громадянства (підданства) іншої держави підлягають відчуженню.

е) статтю 130 викласти в такій редакції:

“Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення

  1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути:

а) громадяни України, які не набули громадянства (підданства) іншої держави, а щодо земельних ділянок, обіг яких регулюється Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”, повинні крім того відповідати вимогам, встановленим цим Законом;

б) держава в особі органів виконавчої влади;

в) територіальні громади села, селища, міста в особі сільських, селищних, міських рад;

  1. Переважне право на купівлю земельної ділянки сільськогосподарського призначення набувається та реалізується у порядку, встановленому Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”.;

є) частину другу статті 134 після абзацу двадцять третього доповнити новим абзацом такого змісту:

“надання не виділених в натурі польових шляхів та лісосмуг, спроектованих для обслуговування земельних ділянок, які були виділені в єдиних сільськогосподарських масивах у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності;”;

ж) статтю 140 доповнити пунктом є) такого змісту:

“є) систематична несплата земельного податку протягом більше ніж двох календарних років.”

з) пункт “д” частини першої статті 141 викласти в такій редакції:

“д) систематична несплата земельного податку або орендної плати протягом більше ніж двох календарних років;”.

и) у розділі Х “Перехідні положення”:

пункти 13, 14 та 15 виключити;

2) частини першу статті 1277 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356; 2008 р., № 48, ст. 358) викласти в такій редакції:

“1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, — за заявою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за місцем розташування земельної ділянки.

3) у пункті 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст.113):

а) статтю 2 доповнити пунктом 15) такого змісту:

15) за посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства у разі їх продажу протягом десяти років з дня укладання договору відчуження, за яким ця ділянка перейшла му власність відчужувача, крім продажу земельних ділянок, набутих до набрання чинності цим Законом, відчуження банківськими та іншими кредитними установами земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право власності на які перейшло до них у рахунок погашення заборгованості за договірними зобов’язаннями, та відчуження на користь членів сім’ї фізичної особи. При цьому членами сім’ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) фізичної особи, її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи. ”

б) у підпункті “б” статті 3 слова “1 відсоток суми договору” замінити словами “1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки”

в) статтю 3 доповнити підпунктом “б-1” такого змісту:

“б-1) за посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства у разі їх продажу:

у перший рік з дня укладання договору відчуження, за яким ця ділянка перейшла у власність відчужувача – 100 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у другий рік – 90 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у третій рік – 80 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у четвертий рік – 70 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у п‘ятий рік – 60 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у шостий рік – 50 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у сьомий рік – 40 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у восьмий рік – 30 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у дев‘ятий рік – 20 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у десятий рік – 10 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.”;

4) частину п’яту статті 5 Закону України “Про оцінку земель” (Відомості Верховної Ради України , 2004, № 15, ст. 229) після слів “згідно із Законом” доповнити словами “відчуженні земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, що здійснюють таке відчуження”;

5) у Законі України “Про оренду землі” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102; 2008 р., № 27-28, ст. 253, № 48, ст. 358; 2010 р., № 5, ст. 40):

а) статтю 8-1 викласти в такій редакції:

“Стаття 8-1. Відчуження орендарем права оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності

Право оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, іпотеку, крім випадків, передбачених у договорі оренди.

Відчужене право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.”;

б) у статті 19:

після частини третьої доповнити двома новими частинами такого змісту:“У випадку закінчення строку договору оренди земельної ділянки до збору орендарем урожаю культур, що вирощувалися останнім на такій ділянці, орендар має право на збір відповідного урожаю, а орендодавець зобов’язаний не чинити перешкод у зборі такого урожаю орендарем. У випадку, якщо орендодавець знищить чи пошкодить урожай орендаря, який вирощувався на орендованій ділянці, але не встиг бути зібраним орендарем до закінчення строку договору оренди, або вчинить будь-які дії, що перешкоджатимуть достиганню/дозріванню вказаного урожаю, то орендодавець зобов’язаний компенсувати орендарю прямі збитки та упущену вигоду у п’ятикратному розмірі.”;частину четверту відповідно вважати частиною шостою;

в) у статті 25:

частину другу після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

“у разі закладення на орендованій земельній ділянці багаторічних насаджень, до закінчення строку договору оренди землі провести культур – технічні роботи або рекультивацію земель, якщо це передбачено договором оренди”;

6) пункту 2 частини другої статті 22 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 12, ст. 64; 2005 р., № 26, ст. 348) доповнити підпунктом в) такого змісту:

“в) безпосереднього або опосередкованого набуття прав на землю;”;

7) у Законі України “Про іпотеку” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313):

а) частину сьому статті 5 викласти у такій редакції:

“Предметом іпотеки може бути право оренди, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об’єкт нерухомого майна. Таке право оренди, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном. ”;

б) частину другу статті 15 викласти у такій редакції:

“Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення у разі звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на земельних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення.”;

  1. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

розробити проект Закону України про консолідацію земель, нормативно-правовий акт про затвердження порядку визначення механізму встановлення терміну невикористання сільськогосподарських угідь за цільовим призначенням та забезпечити в межах своїх повноважень прийняття інших нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральним органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.

 

 

Голова Верховної Ради

України

 

 

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

Про обіг земель сільськогосподарського призначення”

  1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” розроблено відповідно до пункту 14 розділу Х “Прикінцеві положення” Земельного кодексу України та пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Земельного кодексу України” від 20 листопада 2012 року № 5494-VI.

Законом України “Про внесення змін до Земельного кодексу України” від 20.11.2012 № 5494-VI, який набрав чинності 20 грудня 2012 року, внесено зміни у пункти 14 та 15 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, згідно з якими до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств та не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

В результаті продовжує діяти мораторій (заборона на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення), який обмежує права власників земельних ділянок, закріплені частиною першою статті 90 Земельного кодексу України та статтею 41 Конституції України, у власності яких на сьогодні знаходиться 30,7 млн. га сільськогосподарських угідь (74 % від площі цих угідь по Україні), в тому числі 27,1 млн. га ріллі (83,5 % від площі ріллі по Україні).

  1. Мета і шляхи її досягнення

Основною метою законопроекту є включення до економічного обігу земель сільськогосподарського призначення, законодавче закріплення шляхів і правових механізмів подальшого розвитку відносин сільськогосподарського землекористування і власності на землі сільськогосподарського призначення на загальноприйнятних у суспільстві засадах, а також зняття соціальної напруги з земельних відносин у сфері сільськогосподарського землекористування.

Особливістю законопроекту є запровадження національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення, зорієнтованої на гармонізацію приватних, суспільних та державних інтересів, посилення ролі держави в сфері обігу земель як консолідатора земель та дієвого інструменту забезпечення стабільності і ефективності сільськогосподарського землекористування, удосконалення інституту оренди сільськогосподарських земель.

Найбільш оптимальним способом розв’язання проблем, спричинених діючим мораторієм на купівлю-продаж сільськогосподарських земель, та досягнення мети законопроекту є запровадження гнучкого та ефективного державного регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення, із одночасною мінімізацією його потенційно негативних соціально-економічних наслідків.

Захист законних інтересів власників земельних ділянок досягається через прозорість операцій на ринку земель, застосування “біржового” механізму купівлі-продажу земельних ділянок, максимальну поінформованість потенційних покупців сільськогосподарських земель про пропозиції на ринку земель.

Запобігання спекулятивним операціям та монополізації ринку земель сільськогосподарського призначення досягається через обмеження площі земель, що може знаходитись у власності однієї особи; запровадження регресивної шкали державного мита при перепродажі земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом 10 років з дня укладення договору відчуження; встановлення вимог до потенційних покупців земельних ділянок.

Підвищенню інвестиційної привабливості та економічної віддачі земель сільськогосподарського призначення, подоланню наслідків надмірної парцеляції сільськогосподарських земель сприятиме консолідація цих земель.

З метою уникнення подрібнення земельних ділянок сільськогосподарського призначення під час їх успадкування великою кількістю спадкоємців чи зміни власника, встановлюється мінімальний розмір земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не підлягає поділу.

Для уникнення неконтрольованої зміни цільового призначення та урбанізації сільськогосподарських земель встановлюється 10 річна заборона на зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, крім їх відчуження для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва досягається за рахунок консолідації розрізнених ділянок в єдині зручні для обробітку інвестиційно-привабливі масиви.

  1. Правові аспекти

Основними нормативно-правовими актами, що діють у даній сфері правового регулювання, є Конституція України, Земельний та Цивільний кодекси України.

Реалізація закону передбачає внесення змін до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Законів України “Про оцінку земель”, “Про оренду землі”, “Про фермерське господарство”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про іпотеку”.

 

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація акта потребує витрат з державного бюджету, зокрема, на утворення державного підприємства, що здійснює продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

  1. Позиція заінтересованих органів

Проект акта потребує погодження з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерством аграрної політики та продовольства України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Державною фіскальною службою України, Державною регуляторною службою України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування “Асоціації міст України”, Антимонопольним комітетом України, а також проведення правової експертизи Міністерством юстиції України.

  1. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

  1. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

  1. Громадське обговорення

Проект Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” розміщено на офіційному веб-сайті Держгеокадастру з метою проведення громадського обговорення відповідно до Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

  1. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

  1. Оцінка регуляторного впливу

Необхідність запровадження цього регуляторного акта передбачена пунктом 15 розділу Х “Прикінцеві положення” Земельного кодексу України та пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України від 20.11.2012 № 5494-VI “Про внесення змін до Земельного кодексу України”.

У разі прийняття запропонованого регуляторного акта до економічного обігу буде залучено землі сільськогосподарського призначення, що позитивно вплине на ринкове середовище та надасть можливість державі, територіальним громадам, власникам земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток (паїв) реалізувати конституційне право щодо вільного розпорядження своєю власністю, гарантоване Конституцією України та Земельним кодексом України.

Регуляторний акт відповідає вимогам Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація Закону не вплине на ринок праці.

  1. Прогноз результатів

Затвердження і практична реалізація Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” матиме такі позитивні соціально-економічні наслідки:

повноцінна реалізація права приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення громадянами України;

встановлення об’єктивної ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення у процесі їх економічного обігу та зростання капіталізації землі;

збільшення інвестиційних можливостей аграрного сектора, зокрема, через розвиток іпотечного кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення;

раціональний перерозподіл земель сільськогосподарського призначення та оптимізація їх використання;

підвищення рівня мотивації праці через поєднання в особі громадянина України власника землі та виробника сільськогосподарської продукції;

забезпечення прозорості операцій із землею;

підвищення економічного благополуччя населення, створення на селі міцного економічно активного середнього класу;

поступове повернення у державну власність земель, які не мають ефективних власників.

Проект Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” спрямований на остаточне завершення створення ринкових передумов для залучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до економічного обігу.

 

 

Голова Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру  

М. П. Мартинюк

 

Завантажити Порівняльну таблицю до проекту Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”