Роз’яснення щодо поділу та об’єднання земельних ділянок за проектами із землеустрою, цільове призначення яких змінюється Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Згідно зі статтею 791 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій – сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.
Враховуючи зазначене, земельним законодавством не встановлено заборони щодо здійснення поділу та об’єднання земельних ділянок цільове призначення яких змінюється за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Роз’яснення щодо включення до проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території)
До Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру повторно надходять численні звернення від фізичних та юридичних осіб щодо включення до проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території).
Відповідно до статей 47, 55 Закону України “Про землеустрій” проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включають, зокрема, довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території).
Згідно із пунктами 179, 180 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Довідка з Державного земельного кадастру, що містить узагальнену інформацію про землі (території), формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру у двох примірниках, які підписує Державний кадастровий реєстратор (адміністратор центру надання адміністративних послуг, уповноважена посадова особа виконавчого органу органу місцевого самоврядування) та засвідчує свій підпис власною печаткою, а у разі, коли довідка надається в електронній формі, – посвідчує його власним кваліфікованим електронним підписом.
Водночас статтею 32 Закону України “Про землеустрій” встановлено, що розробники документації із землеустрою зобов’язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.
Враховуючи вищевикладене, довідка, що містить узагальнену інформацію про землі (території), включається територіальним органом Держгеокадастру до складу проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) після її затвердження у порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України, та передачі до Державного фонду документації із землеустрою.
Де ознайомитись з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру? Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, розміщено на сайті Держгеокадастру у рубриці «Положення» рубрики «Про Держгеокадастр», переглянути можна за посиланням
Де ознайомитись з планом роботи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру? План роботи на 2020 рік Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру опубліковано на сайті Держгеокадастру у розділі «Консультації з громадськістю», ознайомитись з матеріалом можна за посиланням
Де ознайомитись з орієнтовним планом проведення консультацій з громадськістю Орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю на 2020 рік, затверджений наказом Держгеокадастру від 26.12.2019 № 353 опубліковано на сайті Держгеокадастру у розділі «Консультації з громадськістю», ознайомитись з матеріалом можна за посиланням
Де оприлюднюються проекти нормативно-правових актів, інших розпорядчих документів, розроблених Держгеокадастром або за участю фахівців відомства, що пропонуються до громадського обговорення? Проекти Законів України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів, інших розпорядчих документів, розроблені Держгеокадастром або за участю фахівців відомства оприлюднюються на сайті Держгеокадастру у розділі «Громадське обговорення проектів нормативно-правових актів», переглянути які можна за посиланням
Де ознайомитися з графіком особистого прийому громадян керівництвом Держгеокадастру і графіком прийому громадян керівниками (працівниками) структурних підрозділів Держгеокадастру Графік особистого прийому громадян керівництвом Держгеокадастру, затверджений наказом Держгеокадастру від 01.10.2019 № 246 і графік прийому громадян керівниками (працівниками) структурних підрозділів Держгеокадастру, затверджений наказом Держгеокадастру від 15.11.2019 № 297 розміщені на сайті Держгеокадастру за посиланням
Де ознайомитися з інформацією про Громадську раду при Держгеокадастрі? Інформацію про Громадську раду при Держгеокадастрі розміщено на сайті Держгеокадастру у рубриці «Громадська рада», переглянути яку можна за посиланням
Який порядок отримання у користування топографо-геодезичних і картографічних матеріалів? Надання у користування топографо-геодезичної і картографічної інформації здійснюється відповідно до вимог Положення про порядок надходження, зберігання, використання та обліку матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1999 р. № 1344.
Наказом Держгеокадастру від 12.12.2016 № 332 «Про покладення функцій з ведення Державного карторафо-геодезичного фонду України» функції з ведення Держкартгеофонду покладено на державне науково-виробниче підприємство «Картографія».
До якого часу діятиме мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення? Відповідно до пунктів 14, 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств, а також не допускається:
– купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 141 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
– купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 371 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Слід звернути увагу, що прийняття та набрання чинності Законом України про обіг земель сільськогосподарського призначення є обов’язковою умовою для запровадження ринку земель.
Який порядок отримання геодезичної інформації з банку геодезичних даних? Відповідно до пунктів 41, 43 Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 р. № 646, геодезичні, супутникові, нівелірні та гравіметричні дані, отримані в результаті топографо-геодезичної і картографічної діяльності, підлягають обліку, обробленню та збереженню в установленому законодавством порядку, що є основою банку геодезичних даних.
Функції адміністратора банку геодезичних даних виконує визначене Держгеокадастром державне підприємство, що належить до сфери його управління.
Адміністратором банку геодезичних даних створюються та забезпечується функціонування у відкритому доступі сервісів для передачі заявникам геодезичних даних.
Наказом Держземагентства України від 10.01.2014 № 3 адміністратором банку геодезичних даних визначено державне підприємство «Науково-дослідний інститут геодезії і картографії».
Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу адміністратор банку геодезичних даних забезпечує оброблення, зберігання та захист даних, організацію доступу до геодезичної інформації.
Як отримати інформацію про назви населених пунктів України? Переліки назв населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, фізико-географічних і соціально-економічних об’єктів України, зареєстрованих у Державному реєстрі географічних назв, оприлюднені на офіційному вебсайті Держгеокадастру за посиланням.
Переліки включають відомості про реєстраційний номер, унормовану назву географічного об’єкта українською мовою та латиницею, вид географічного об’єкта, адміністративний статус (для населених пунктів), адміністративно-територіальну прив’язку, географічні координати (широта та довгота).
Створення та ведення Державного реєстру географічних назв здійснюються на підставі Закону України “Про географічні назви” та Положення про Державний реєстр географічних назв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 622 “Про затвердження Положення про Державний реєстр географічних назв”.
Інформація про назви адміністративно-територіальних одиниць, в тому числі населених пунктів, оприлюднена у електронному довіднику “Україна. Адміністративно-територіальний устрій”, розміщеному на офіційному веб-сайті Верховної Ради України за посиланням
Як отримати інформацію щодо перейменування вулиць, площ, парків, скверів та інших географічних об’єктів в містах, селищах, селищах міського типу та селах України? Питання перейменування вулиць, площ, парків, скверів та інших географічних об’єктів, розташованих на території населених пунктів, не належить до компетенції Держгеокадастру.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про географічні назви» найменування та перейменування географічних об’єктів, розташованих на території села, селища, міста, здійснюють у межах визначених законом повноважень відповідні сільські, селищні, міські ради.
Як отримати інформацію про адміністративно-територіальні одиниці та населені пункти України? Межі адміністративно-територіальних одиниць (населених пунктів) відображені на геопорталі “Адміністративно-територіального устрою України” за офіційними матеріалами Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, відомостями Чергової довідкової карти України та картографічними матеріалами.
Геопортал “Адміністративно-територіального устрою України” забезпечує створення, наповнення, підтримання в актуальному стані бази даних і метаданих про адміністративно-територіальні одиниці, топографію, населені пункти, автошляхи та залізниці, законодавчі дані про зміни у адміністративно-територіальному устрої, перспективні плани формування територій громад, бюджетні паспорти громад, дані про об’єднані територіальні громади, кількісні показники по навчальних закладах чи інших соціальних об’єктах, бюджету, розміру дотацій або субвенції тощо.
Як отримати копії матеріалів перевірок, здійснених територіальними органами Держгеокадастру в областях? Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на публічну інформацію направляється належному розпоряднику інформації – головному управлінню Держгеокадастру в області, на території якої було здійснено перевірку
Який порядок отримання відомостей про зареєстровані земельні ділянки арбітражними керуючими? До Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру надходять численні запити від арбітражних керуючих (розпорядників майна, ліквідаторів) стосовно надання інформації про зареєстровані за боржником земельні ділянки та права на них, а також копій виданих на їх ім’я правовстановлюючих документів.
Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).
Відповідно до статті 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону визначено, що Міністерство юстиції України забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем.
Згідно з частинами дев’ятою та десятою статті 791 Кодексу земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Порядок користування відомостями та документами Державного земельного кадастру визначено Законом України «Про Державний земельний кадастр» та пунктами 162-199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Відповідно до частини п’ятої статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право фізичні та юридичні особи, за умови їх ідентифікації з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи; органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Також зазначаємо, що відповідно до Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центри надання адміністративних послуг, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р, для отримання відомостей з Державного земельного кадастру необхідно звернутися до центру надання адміністративних послуг.
Відповідно до частини восьмої статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб’єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг), якщо такі послуги надаються через центри надання адміністративних послуг, крім випадків подання заяв через Єдиний державний портал адміністративних послуг.
Як отримати відомості про вільні земельні ділянки? До Держгеокадастру надходять численні звернення від громадян стосовно надання інформації про вільні земельні ділянки.
Відповідно до частини п’ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов’язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначено статтею 12 Земельного кодексу України.
Згідно з положеннями статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства; б) будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Пунктом 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у відповідній області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 р. № 308 (в редакції, затвердженої наказом Держгеокадастру від 12 листопада 2019 р. № 285) визначено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної області.
Підпунктом 13 пункту 4 Положення визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 р. № 308 (в редакції, затвердженої наказом Держгеокадастру від 12 листопада 2019 р. № 285) визначено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території міста Києва.
Підпунктом 13 пункту 4 Положення визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території міста Києва.
Водночас повідомляємо, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, до завдань Держгеокадастру належить, зокрема, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон) Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно з частиною першою статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру визначено статтею 21 Закону.
На сьогодні Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено на підставі відповідної документації із землеустрою.
Відомості про несформовані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні.
Отже, інформацію про наявність вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надає Головне управління Держгеокадастру у відповідній області та м. Києві, інформацію про наявність вільних земельних ділянок державної власності іншого призначення надають відповідні обласні та районні державні адміністрації, інформацію про наявність вільних земельних ділянок комунальної власності надають відповідні ради.
Також зазначаємо, що відповідно до частини першої статті 36 Закону на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
Як отримати земельну ділянку учаснику бойових дій? На сайті Держгеокадастру розміщено покрокову схему дій для допомоги учасникам АТО та членам родин загиблих воїнів, котрі бажають отримати земельні ділянки, ознайомитись з інформацією можна за посиланням
Як отримати копію державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою? Відповідно до вимог пунктів 9, 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалася з видачою державних актів на право власності на земельні ділянки чи право постійного користування земельною ділянкою.
Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр», є дійсними.
Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування  земельною ділянкою, яка діяла на момент заповнення, реєстрації та видачі державних актів, було передбачено, що державні акти на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою заповнювалися у двох примірниках, один з яких  видавався землевласнику  або землекористувачу, а інший, з нанесеною у лівому верхньому кутку першої сторінки відміткою «архівний» та відповідною документацією із землеустрою, залишався на зберіганні відповідно у Головному управлінні Держкомзему у місті Києві, місті Севастополі, управлінні (відділі) Держкомзему у районі (місті), міжрайонному, міжміському, міськрайонному управлінні (відділі) Держкомзему.
Враховуючи вищевикладене, для отримання копії державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою необхідно звернутися до відповідного територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки
Як отримати копію матеріалів Державного фонду документації із землеустрою? У переліку документації із землеустрою, що оприлюднений на офіційному вебсайті Держгеокадастру в електронному вигляді знайти код та назву запитуваної документацію із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою.
Заповнити запит у центрі надання адміністративних послуг або на вебресурсі Держгеокадастру, у запиті необхідно зазначити код та назву документації із землеустрою, та отримати результати розгляду запиту на зазначену в запиті електронну адресу.
Хто може виконувати зйомку GPS приладами під час розроблення документації із землеустрою? Відповідно до статті 66 Закону України «Про землеустрій» інженеру-землевпоряднику, який склав кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним вимогам та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» інженеру-геодезисту, який склав кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста у паперовій або електронній формі, що підтверджує відповідність особи кваліфікаційним характеристикам професії та її спроможність самостійно проводити топографо-геодезичні і картографічні роботи.
До якої організації звернутися для розроблення документацію із землеустрою? На вебсайті Держгеокадастру розміщено перелік сертифікованих інженерів-землевпорядників, у якому зазначено діючий сертифікат відповідного інженера-землевпорядника та його місце роботи, куди можна звернутися для розроблення документації із землеустрою та укладення договору.
Чи підлягає обов’язковому погодженню проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту відповідними органами містобудування та архітектури? Погодженню відповідними органами містобудування та архітектури підлягають всі проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах населеного пункту, незалежно від того чи розташовано на земельній ділянці, яка відводиться об’єкт будівництва чи планується розташування такого об’єкта.
Як отримати копію наказу Головного управління Держгеокадастру у відповідній області про надання дозволу на розроблення або затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність/оренду; інформацію про земельні ділянки, на які надано/не надано Головним управлінням Держгеокадастру в області дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо їх відведення; інформацію про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які можливо безоплатно отримати у власність? Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Згідно із пунктом 3, підпунктами 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Враховуючи викладене для отримання інформації у сфері розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності необхідно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у відповідній області за місцем розташування земельної ділянки.
Як отримати інформацію про продаж прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності Інформацію про продаж прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності розміщено на сайті Держгеокадастру у підрозділі «Ринок земель» розділу «Напрями діяльності», інформація оновлюється щороку, ознайомитись можна за посиланням.
Яка документація підлягає обов’язковій державній експертизі? Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов’язковій державній експертизі підлягають:
схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та  охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Які документи необхідні для реєстрації землевпорядної документації для проведення державної експертизи? Супровідний лист від територіального органу Держгеокадастру (п. 2.7 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 № 391);
заява (для фізичних осіб) або клопотання (для юридичних осіб) про проведення експертизи (Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Держкомзему України від 03.12.2004 № 391) (обов’язково із зазначенням кошторисної вартості робіт відповідно до статті 39 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»);
Документація, пронумерована, прошита, скріплена підписом та печаткою розробника (Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Держкомзему України від 03.12.2004 № 391).
Який строк проведення для проведення державної експертизи землевпорядної документації? Відповідно до статті 34 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» строки проведення державної експертизи не можуть перевищувати 20 робочих днів від дня реєстрації об’єкта державної експертизи.
Інформація щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, – сільською, селищною, міською радою;
щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, – районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України “Про використання земель оборони”.
Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах “а” і “б” частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення.
Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах “а” і “б” частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
Погодження матеріалів місця розташування об’єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України
Інформація щодо чинності державного акта старого зразка та щодо можливості отримати спадщину без кадастрового номера Стосовно чинності державного акта на право власності на землю інформуємо, що пунктом 10 статті 28-1 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Державний земельний кадастр” визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними.
Також згідно із пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Державний земельний кадастр” встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до статей 26, 27, 55 Закону України “Про землеустрій” на платній основі на умовах та в строк, що визначені договором з розробником такої документації із землеустрою.
З переліком суб’єктів господарювання, що мають кваліфікаційні сертифікати на провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Держгеокадастру (https://land.gov.ua) або в територіальному органі земельних ресурсів за місцем знаходження земельної ділянки.
Щодо можливості успадкування земельної ділянки без кадастрового номера зазначаємо, що відповідно до статті 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються у письмовій формі, нотаріально посвідчуються та серед інших умов повинні містити кадастровий номер земельної ділянки. У зв’язку з чим, у разі здійснення угоди про перехід права власності на земельну ділянку (міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод) земельна ділянка повинна пройти державну реєстрацію (присвоєння кадастрового номера та відкриття Поземельної книги).
Згідно зі статтею 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр” державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
Водночас звертаємо увагу, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р “Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг” з 01.01.2015 адміністративні послуги надаються виключно через центри надання адміністративних послуг, утворені при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.
Інформація про право особи на земельну частку (пай) Розпаювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств в Україні проводилось відповідно до норм, встановлених Земельним кодексом України (у редакції від 15 травня 1992 року), та відповідних указів Президента України.
Паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств проводилось відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року   № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Відповідно до вимог статті 1 Закону України  «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, право на земельну частку (пай) мають:
колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів,  сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які  отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
громадяни –  спадкоємці  права  на  земельну  частку   (пай), посвідченого сертифікатом;
громадяни та   юридичні  особи  України,  які  відповідно  до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
громадяни України,  евакуйовані із зони відчуження, відселені із   зони   безумовного  (обов’язкового)  або  зони  гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій,  які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були   членами   колективних   або   інших   сільськогосподарських підприємств,  а також пенсіонери з  їх  числа,  які  проживають  у сільській місцевості.
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено  в судовому порядку.
Інформація щодо вирішення земельних спорів
Відповідно до частини першої статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Разом з тим, зазначаємо, що згідно з частиною третьою статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Додатково повідомляємо, що відповідно до вимог статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Інформація щодо регулювання взаємовідносин замовників і розробників документації із землеустрою Відповідно до норм статті 26 Закону України «Про землеустрій» (далі – Закон) взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Також статтею 28 Закону встановлено, що розробники документації із землеустрою зобов’язані:
а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також  державних  стандартів, норм і правил  при здійсненні землеустрою;
б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою;
в) виконувати всі умови договору;
г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк,  передбачений  договором.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону  відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
Згідно із статтею 70 Закону спори, що виникають при здійсненні землеустрою,  вирішуються судом.
Відповідно до вимог статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є заборона  незаконного втручання органів  державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини
Інформація щодо надання земельних ділянок Кабінетом Міністрів України
Відповідно до частини 8 статті 122 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.
Згідно вимог статті 123 Кодексу особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об’єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Звертаємо увагу, що Кабінет Міністрів України видає на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов’язкові для виконання   (пункт 4 § 1 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950  (із змінами).
Відповідно до пункту 2 § 33 Регламенту Кабінету Міністрів України, розробниками проектів актів Кабінету Міністрів України є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Якщо земельна ділянка надається у користування за рішенням Кабінету Міністрів України або за погодженням з Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.
Інформація щодо присвоєння кадастрового номера на державний акт старого зразка
Відповідно до пункту десятого Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною  ділянкою,  видані  до  набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Однак, у разі здійснення з земельною ділянкою будь-яких правочинів наявність кадастрового номеру є істотною умовою відповідно до вимог статті 132 Земельного кодексу України.
Додатково зазначаємо, що з 01.01.2013 року набрали чинність Закон України «Про Державний земельний кадастр», Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 (далі – Порядок).
Відповідно до пункту 29 Порядку визначено, що кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором.
Пунктом четвертим статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію подаються: заява про реєстрацію земельної ділянки; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту восьмого статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно надається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Згідно з пунктом дев’ятим статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним  забезпеченням  та  у складі яких працює за основним місцем роботи не менше  двох  сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є  сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про землеустрій» замовники документації  із  землеустрою  за  рахунок  власних коштів  мають  право  на  вибір  розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України.
Додатково зазначаємо, що відповідно до вимог статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Інформація стосовно договору оренди земельної ділянки
Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду.
Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частинами першою та п’ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено вичерпний перелік істотних умов договору оренди землі. Відсутність у  договорі  оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору   оренди,   а   також  для  визнання  договору  недійсним відповідно до закону.
Таким чином, Законом України «Про оренду землі» встановлено вичерпний перелік підстав для визнання договору оренди недійсним.
Окремо зазначаємо, що в період з 2008 до 2010 років реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалася Центром державного земельного кадастру згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962
З 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 за № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (зі змінами), що діяла до 01.01.2013, відповідними повноваженнями були наділені територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за  рішенням  суду  в  разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього  Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки,  а також на підставах,  визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
З 01.01.2013 набрали чинність Закон України «Про Державний земельний кадастр», постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З прийняттям зазначених нормативних актів повноваження щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки та скасування державної реєстрації цих прав не розповсюджуються на компетенцію органів земельних ресурсів України.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).
Положеннями статті 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Додатково повідомляємо, що з 01.01.2013 повноваженнями щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень наділена Державна реєстраційна служба (Укрдержреєстр), яка веде єдиний державний реєстр речових майнових прав та обтяжень на нерухоме майно.
Інформація щодо спільної власності на земельну ділянку
Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 121 Кодексу передбачено, що громадяни України мають право на безкоштовну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 118 Кодексу рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно із статтею 86 Кодексу земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.
Додатково зазначаємо, що кожен із співвласників будинку, у разі його поділу на окремі домоволодіння, із присвоєнням їх окремих поштових адрес, має право звернутися до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки, з заявою про передачу у власність частини земельної ділянки, яка перебуває в його фактичному користуванні, в межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Кодексу.
У свою чергу, слід зазначити, що у разі неможливості поділу будинку на окремі домоволодіння, його співвласники відповідно до статті 89 Кодексу всі разом звертаються із клопотанням про передачу земельної ділянки у спільну власність для обслуговування будинку в межах норм безоплатної приватизації.
Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві власності (спільне майно) та може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з частиною першою статті 88 Кодексу володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.
Частиною четвертою статті 89 Кодексу визначено, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Інформація щодо порядку вилучення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян Частина п’ята статті 116 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Норма статті 141 Кодексу встановлює, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та  організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 149 Кодексу вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 Кодексу).
Інформація щодо визначення кадастрового номера земельної ділянки
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
З 01.01.2013 набув чинності Закон України “Про Державний земельний кадастр” (далі – Закон), який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин ( стаття 6 Закону).
Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Згідно із пунктом 2 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Державний земельний кадастр” земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
несення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.
Враховуючи те, що розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників та фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками і взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України  і договором (стаття 26 Закону України “Про землеустрій”), громадянам рекомендують звернутись до розробника документації із землеустрою для замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Чи є обов’язковим для виконання в роботі Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 266? Відповідно до положень частини першої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про землеустрій» взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Абзацом третім частини третьої статті 123 Земельного кодексу України визначено, що умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 266.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
Які суб’єкти господарювання на сьогодні можуть здійснювати господарську діяльність у сфері землеустрою? Відповідно до положень пункту першого статті 19 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Згідно з вимогами частини другої статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є:
юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників;
фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками.
Пунктом другим розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції господарської діяльності з проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт» (далі – Закон) встановлено, що до 1 січня 2015 року суб’єкти господарювання, які до набрання чинності цим Законом у встановленому законом порядку отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою і мають у своєму складі інженера-землевпорядника, якого включено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників згідно з вимогами цього Закону, є розробниками документації із землеустрою.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, безоплатно за добровільним зверненням без складання кваліфікаційних іспитів інженерам-землевпорядникам, які на момент набрання чинності цим Законом відповідають одній із таких умов:
працюють у складі суб’єктів господарювання, що у встановленому законом порядку отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, та призначені відповідальними за якість робіт, що ліцензуються;
перебувають на державній службі та мають стаж служби у державних органах земельних ресурсів понад три роки.
Для видачі кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника особи, зазначені в цьому пункті, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, заяву, копію документа (документів) про вищу освіту та копію трудової книжки.
Вимагати для видачі кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника документи, не передбачені цим пунктом, забороняється.
Видача кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника у порядку, визначеному цим пунктом, здійснюється лише перший раз.
Отже, суб’єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність у сфері землеустрою є:
– юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників;
– фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками;
– до 1 січня 2015 року – суб’єкти господарювання, які до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції господарської діяльності з проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт» у встановленому законом порядку отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою і мають у своєму складі інженера-землевпорядника, якого включено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників згідно з вимогами цього Закону.
Інформація щодо примусового відчуження земельної ділянки, яка належить іноземному громадянину, та заборони відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ЛИСТ

16.01.2013  № 10-71/0/4-13

Головам апеляційних судів областей,
міст Києва та Севастополя,
Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим

Про деякі питання застосування норм Земельного кодексу України

Розглянувши лист голови апеляційного суду Херсонської області щодо деяких спірних питань застосування норм земельного законодавства, судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає таке.
Питання: Як співвідносяться між собою положення статті 145 Земельного кодексу України (далі – ЗК) про примусове відчуження земельної ділянки, яка належить іноземному громадянину, та пункт 15 розділу X “Перехідні положення” ЗК про заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, і чи не порушуються гарантії права власності на земельну ділянку (стаття 153 ЗК) при примусовому відчуженні її за рішенням суду?
Відповідь: Суб’єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК суб’єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Відповідно до частини п’ятої статті 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Проте за змістом частини четвертої статті 81, статті 145 ЗК допускається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення ці особи також мають право набувати, проте лише у спадщину, і протягом року зобов’язані їх відчужити, оскільки успадковані земельні ділянки сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у приватній власності осіб без громадянства або іноземних громадян. У разі невиконання цієї вимоги настають передбачені пунктом “д” статті 143 ЗК наслідки, а саме: право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене за рішенням суду.
Ураховуючи те, що право власності відповідно до статті 125 ЗК виникає після одержання спадкоємцем земельної ділянки документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку “добровільного” відчуження слід починати від часу одержання іноземним громадянином чи особою без громадянства державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
Отже, за відсутності факту “добровільного” відчуження іноземним громадянином чи особою без громадянства успадкованої земельної ділянки вона підлягає примусовому відчуженню.
При цьому пункт 15 розділу X “Перехідні положення” ЗК, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення частини четвертої статті 81 ЗК є імперативним.
Примусове відчуження здійснюється виключно на підставі відповідного судового рішення. При цьому позивачем у справах про примусове відчуження іноземцями чи особами без громадянства успадкованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України.
За таких обставин буде дотримано гарантій права власності на земельну ділянку, передбачених статтею 41 Конституції України та статтею 153 ЗК, оскільки ніхто не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законодавством України. Правові підстави та порядок припинення права власності на землю визначено, зокрема, статтями 143, 145 ЗК
Інформаційний лист погоджено суддями судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судовий Вісник, 2013, 1, № 1

Інформація стосовно регулювання відносин, пов’язаних з орендою землі
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про оренду землі” (зі змінами) (далі – Закон) відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Статтею 32 Закону встановлено, що при переході права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Так, відповідно до статті 30 Закону зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.