Повідомлення
про оприлюднення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель» 

  1. Розробник:

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

  1. Стислий виклад змісту проекту:

Метою прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель» є врегулювання відносин, пов’язаних із здійсненням консолідації земель, зокрема сільськогосподарського призначення, шляхом визначення організаційно-правових засад консолідації таких земель, підстав, способів та порядку проведення консолідації земель, а також пропонується визначити новий вид документації із землеустрою відповідно до якої здійснюватимуться заходи, пов’язані із проведенням консолідації земель.

  1. Спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта:

Проект акта, пояснювальна записка та аналіз регуляторного впливу оприлюднено на офіційному вебсайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

  1. Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань:

Зауваження та пропозиції приймаються протягом місяця.

  1. Зауваження та пропозиції надсилати на адресу:

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,
вул. Народного ополчення, 3, м. Київ, 03151, тел. 299 35 44,
e-mail: land@land.gov.ua.

 

В.о. Голови Державної служби
України з питань геодезії,
картографії та кадастру                                               Анатолій МІРОШНИЧЕНКО

 

ПРОЕКТ

вноситься Кабінетом Міністрів України

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель
(проект доопрацьований станом на 25.03.2021)

 Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

  1. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
  2. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3, ст. 27 із наступними змінами) такі зміни:

1) пункт «б» частини другої статті 22 після слів «землі під» доповнити словами «відокремленими фермерськими садибами,»;

2) доповнити статтею 372 такого змісту:

«Стаття 372. Право власника вимагати обміну суміжної земельної ділянки сільськогосподарського призначення

  1. З метою консолідації земель власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення має право в судовому порядку вимагати обміну суміжної земельної ділянки на іншу рівноцінну земельну ділянку.
  2. Суд постановляє рішення про задоволення позову за умови попереднього внесення позивачем суми, призначеної для відшкодування збитків, що будуть заподіяні відповідачу обміном, на депозитний рахунок суду.»;

3) у статті 93:

частину одинадцяту викласти у такій редакції:

«11. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення не може бути меншим ніж 7 років.»;

частину дванадцяту викласти у такій редакції:

«12. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути меншим ніж 10 років.»;

4) статтю 186 доповнити частиною двадцять першою у такій редакції:

«21. Проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок затверджується шляхом підписання особами, які мають речові права на відповідні земельні ділянки, зазначені у цьому проекті. Справжність підписів осіб, які підписують проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, засвідчується нотаріально.

За відсутності згоди зацікавлені особи можуть вимагати затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок у судовому порядку. Суд може задовольнити позов та затвердити проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.

До прийняття рішення по суті спору суд може вимагати від позивача (позивачів) внесення на депозитний рахунок суду грошової суми, яка повинна бути сплачена відповідачам як компенсація завданих їм негативних наслідків згідно із проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.»;

5) статтю 1861 викласти у такій редакції:

«Стаття 1861. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок

  1. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягають обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягають обов’язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

  1. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок у межах населеного пункту або земельних ділянок за межами населеного пункту, на яких розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта (крім проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подаються також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, – до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений, – до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим
    з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
  2. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок:

природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельних ділянок, розташованих на території чи в межах об’єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягають також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а земельних ділянок, розташованих у зоні відчуження або зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, – з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

розташованих на території пам’яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягають також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

розташованих на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягають також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини;

лісогосподарського призначення підлягають також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим – з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства;

водного фонду підлягають також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим – з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

  1. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельних ділянок оригінал проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, – завірені ним копії проектів, а щодо земельних ділянок зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, – завірені ним копії проектів.
  2. Органи, зазначені в частинах першій – третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок або копій таких проектів безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
  3. Підставою для відмови у погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок підлягають обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджені проекти подаються замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

  1. Органам, зазначеним у частинах першій – третій цієї статті, при погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок відповідно до статей 50, 501 Закону України «Про землеустрій»;

надання погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій – третій цієї статті, у визначений законом строк.

  1. У висновку про відмову погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок органами, зазначеними в частинах першій – третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок і розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій – третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та щодо консолідації земельних ділянок усунути недоліки проекту та подати його на погодження.».

  1. У Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 36, ст. 282) такі зміни:

1) статтю 1 доповнити абзацом такого змісту: «консолідація земель – комплекс організаційних, правових, землевпорядних та інших заходів, що полягає в економічно обґрунтованому об’єднанні землевласниками та землекористувачами земельних ділянок всіх категорій та форм власності, місце розташування, розміри та конфігурація яких забезпечують стале землекористування;»;

2) частину другу статті 25 доповнити пунктом «ґ1» у такій редакції:

«ґ1) проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок;»;

3) доповнити статтею 501 у такій редакції:

«Стаття 501. Проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок

  1. Проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок розробляються з метою усунення недоліків земельних ділянок (черезсмужжя, дрібноконтурності, відсутності доступу до доріг та комунікацій тощо), а також можуть передбачати здійснення заходів щодо поділу, об’єднання, обміну, купівлі-продажу земельних ділянок, встановлення земельних сервітутів, укладення, зміни договорів про користування (найму, оренди, суперфіцію, емфітевзису) земельними ділянками.
  2. Проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельних ділянок);

відомості про обчислення площі земельних ділянок (у разі їх формування);

відомості про об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, щодо яких здійснюється консолідація;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів;

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельних ділянок);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельних ділянок);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

графічні матеріали, на яких зазначено існуюче (фактичне) місце розташування земельної ділянки (земельних ділянок) із зазначенням форми власності, власників і землекористувачів;

графічні матеріали, на яких зазначено запроектоване місце розташування земельної ділянки (земельних ділянок) із зазначенням форми власності, власників і землекористувачів;

кадастровий план;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість)
(у разі формування земельних ділянок);

матеріали погодження проекту землеустрою.».

  1. У Законі України «Про фермерське господарство» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 45, ст. 363) такі зміни:

1) частину першу статті 1 викласти у такій редакції:

«Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку.»;

2) частину другу статті 5 та статтю 15 виключити.

  1. У Законі України «Про особисте селянське господарство» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 29, ст. 232) статтю 3, частини першу – шосту статті 5 виключити.

ІІ. Прикінцеві положення

  1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
  2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради

             України                                                       Д. РАЗУМКОВ

 

ПРОЕКТ
вноситься Кабінетом Міністрів України

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

  1. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
  2. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3, ст.27 із наступними змінами) такі зміни:

1) статтю 20 доповнити частиною четвертою у наступній редакції:

«4. Особливості зміни цільового призначення земельних ділянок на підставі проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок встановлюються законом.»;

2) абзац другий частини п’ятої статті 20 виключити;

3) у статті 22:

пункт «б» частини другої після слів «землі під» доповнити словами «відокремленими садибами,»;

частину третю виключити;

4) статті 27, 28, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 37 виключити;

5) у статті 371:

частину першу, абзац перший частини другої та частину третю виключити;

частину четверту викласти у наступній редакції:

«4. Особа, якій належить право оренди або емфітевзису земельної ділянки сільськогосподарського призначення, має право без згоди власника земельної ділянки надавати земельні ділянки або їх частини у найм (оренду) відповідно до Цивільного кодексу України з іншими особами, що використовують земельні ділянки в межах масиву.

Особа, якій належить право оренди або емфітевзису земельної ділянки сільськогосподарського призначення, має право вимагати в судовому порядку надання їй в найм (оренду) суміжної земельної ділянки за умови взаємного надання права найму (оренди) рівноцінної земельної ділянки. Суд постановляє рішення про задоволення позову, якщо обмін істотно підвищить ефективність використання земельних ділянок, не спричинить негативних наслідків для відповідача і може розглядатись як такий, що обумовлений мотивами суспільної необхідності.»;

абзац перший частини п’ятої викласти у наступній редакції:

«Земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами, на строк, що не перевищує строку користування суміжними земельними ділянками.»;

частину п’яту доповнити новим абзацом такого змісту:

«У разі, якщо особа набуває у власність всі земельні ділянки, які обслуговуються польовою дорогою, вона має право на викуп відповідної частини польової дороги в порядку, визначеному статтею 128 цього Кодексу, за нормативною грошовою оцінкою.»;

частину шосту після слів «Земельні ділянки під» доповнити словом «орендованими»;

частини восьму та дев’яту виключити;

6) доповнити статтею 372 такого змісту:

«Стаття 372. Право особи вимагати обміну суміжної земельної ділянки сільськогосподарського призначення

  1. Власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення має право в судовому порядку вимагати обміну суміжної земельної ділянки на іншу земельну ділянку, якщо обмін істотно підвищить ефективність використання земельних ділянок, не матиме істотного негативного впливу на інтереси власника суміжної ділянки і може розглядатися як такий, що обумовлений мотивами суспільної необхідності.
  2. Суд постановляє рішення про задоволення позову, якщо обмін істотно підвищить ефективність використання земельних ділянок, не спричинить негативних наслідків для відповідача, може розглядатись як такий, що обумовлений мотивами суспільної необхідності, за умови попереднього внесення позивачем суми, призначеної для відшкодування збитків, щодо будуть заподіяні відповідачу обміном, на депозитний рахунок суду.»;

7) частину другу статті 791 доповнити новим абзацом такого змісту:

«за затвердженими проектами землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.»;

8) у статті 93:

частину одинадцяту викласти у наступній редакції:

«11. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення не може бути меншим як 7 років.»;

частину дванадцяту викласти у наступній редакції:

«12. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути меншим як 10 років.»;

9) у частині третій статті 134 після слів «передбачених статтями» число «34» виключити;

10) статтю 186 доповнити частиною двадцять першою у наступній редакції:

«21. Проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок затверджується шляхом підписання особами, що мають речові права на відповідні земельні ділянки, зазначені у цьому проекті. Справжність підписів осіб, що підписують проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, засвідчується нотаріально.

За відсутності згоди зацікавлені особи можуть вимагати затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок у судовому порядку. Суд може задовольнити позов та затвердити проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок за умови, що такий проект забезпечує істотне підвищення загальної ефективності використання земельних ділянок, яких стосується проект, забезпечує справедливе врахування інтересів всіх осіб, що мають права на відповідні земельні ділянки, і може розглядатися як такий, що обумовлений мотивами суспільної необхідності.

До прийняття рішення по суті спору суд може вимагати від позивача (позивачів) внесення на депозитний рахунок суду грошової суми, яка повинна бути сплачена іншим особам як компенсація завданих їм негативних наслідків згідно із проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.

Затверджений проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок є підставою для державної реєстрації земельних ділянок (у разі їх формування), а також для державної реєстрації відповідних речових прав.»;

11) у статті 1861:

назву статті доповнити після слова «ділянок» словами «та щодо консолідації земельних ділянок»;

у частині першій:

слово «відведення» виключити;

слова «проект» та «підлягає» замінити на «проекти» та «підлягають» відповідно;

у частині другій:

слово «відведення» виключити;

слова «земельної ділянки» та «проекту» замінити на «земельних ділянок» та «проектів» відповідно;

у частині третій слово «відведення» виключити;

у частинах четвертій, п’ятій, шостій, сьомій та восьмій слова «щодо відведення земельної ділянки» виключити;

12) розділ Х «Перехідні положення» доповнити новим пунктом такої редакції:

«24. Заборона на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності не поширюється на викуп частини польової дороги у випадку, передбаченому частиною п’ятою статті 371 цього Кодексу.».

  1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 40, ст. 356 із наступними змінами) такі зміни:

частину другу статті 792 викласти у наступній редакції:

«Особливості оренди земельної ділянки, при якій орендарю надається речове право оренди земельної ділянки, визначаються законом.».

  1. У Законі України «Про оренду землі» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 46, ст.280) такі зміни:

у статті 82:

частину першу викласти у наступній редакції:

«Укладення договору суборенди земельної ділянки у масиві земель сільськогосподарського призначення на користь особи, що використовує інші земельні ділянки в такому масиві на будь-якому правовому титулі, може здійснюватися без згоди власника земельної ділянки.»;

частини другу-сімнадцяту виключити.

  1. У Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 36, ст.282) такі зміни:

1) частину другу статті 25 доповнити пунктом «ґ-1» у наступній редакції:

«ґ-1) проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок;»;

2) частини четверту та п’яту статті 35 виключити;

3) доповнити статтею 501 у наступній редакції:

«Стаття 50-1. Проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок

  1. Проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок розробляються з метою усунення недоліків земельних ділянок (черезсмужжя, дрібноконтурності, відсутності доступу до доріг та комунікацій тощо), а також можуть передбачати здійснення заходів щодо поділу, об’єднання, обміну, купівлі-продажу земельних ділянок, зміни їх цільового призначення, встановлення земельних сервітутів, укладення, зміни та розірвання договорів про користування (найму, оренди, суперфіцію, емфітевзису) земельними ділянками.
  2. Проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельних ділянок);

відомості про обчислення площі земельних ділянок (у разі їх формування);

відомості про об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, щодо яких здійснюється консолідація;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів;

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельних ділянок);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельних ділянок);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

графічні матеріали, на яких зазначено існуюче (фактичне) місце розташування земельної ділянки (земельних ділянок) із зазначенням форми власності, власників і землекористувачів;

графічні матеріали, на яких зазначено запроектоване місце розташування земельної ділянки (земельних ділянок) із зазначенням форми власності, власників і землекористувачів;

кадастровий план;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельних ділянок);

матеріали погодження проекту землеустрою.»;

4) пункт «в1» частини першої статті 57 виключити.

  1. У Законі України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 8, ст.61) такі зміни:

1) пункт «д1» частини першої статті 13 виключити;

2) у статті 21:

частину першу доповнити новим абзацом у наступній редакції:

«на підставі затверджених проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.»;

частину десяту виключити;

3) абзац п’ятий частини третьої статті 24 викласти у такій редакції:

«замовника проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.».

  1. У Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 38, ст. 314) статтю 14 виключити.
  2. Частину другу статті 2 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 1, стор. 3, стаття 2) доповнити абзацами дев’ятим, десятим такого змісту:

«відчуження земельних ділянок у разі примусового обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно з законом;

відчуження земельних ділянок на підставі проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.».

  1. Внести до Закону України «Про фермерське господарство» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 45, стаття 363) такі зміни:

1) частину першу статті 1 викласти у наступній редакції:

«Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку.»;

2) частину другу статті 5 виключити;

3) статті 12 та 15 виключити.

  1. У Законі України «Про оцінку земель» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 15, ст. 229) абзац восьмий частини першої статті 13 виключити.
  2. У Законі України «Про особисте селянське господарство» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 29, стаття 232) статті 3 та 5 виключити.

ІІ. Прикінцеві положення

  1. Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.
  2. Приватизація земельних ділянок садівницьких товариств, що існували до дня набрання чинності цим Законом здійснюється в порядку, що діяв до дня набрання чинності цим Законом.
  3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради

             України                                                            Д. РАЗУМКОВ

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель»

  1. Резюме

Метою прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель» є визначення на законодавчому рівні організаційно-правових засад консолідації земель, зокрема сільськогосподарського призначення, як бази для забезпечення формування сталого сільськогосподарського землекористування земельних масивів та створення умов для ефективного землекористування.

  1. Проблема, яка потребує розв’язання

В результаті приватизації сільськогосподарських земель близько 6,9 млн селян набули права на земельні частки (паї) загальною площею майже 28 млн гектарів.

Водночас розподіл сільськогосподарських земель серед колишніх працівників колективних сільськогосподарських підприємств не став основою для сталого соціально-економічного розвитку аграрної сфери та розвитку індивідуальних (сімейних) форм ведення сільського господарства.

Ефективне товарне сільськогосподарське виробництво можливе лише у випадку, якщо суб’єкт господарювання володіє достатньою кількістю земельних ресурсів. При цьому в Україні земельна ділянка, що виділена в натурі (на місцевості) як земельна частка (пай) в середньому має площу
4 гектара.

Наслідком парцеляції сільськогосподарського землеволодіння стає неспроможність власників компенсувати витрати, пов’язані із застосуванням сучасних агротехнологій, придбанням засобів хімізації, новітньої сільськогосподарської техніки тощо.

Власники дрібних земельних ділянок, які бажають обробляти їх самостійно, позбавлені можливості придбавати сучасні засоби автоматизації сільського господарства, створювати та розвивати сільськогосподарську інфраструктуру, впроваджувати системи управління якістю продукції, оскільки доходів від звичайної сільськогосподарської діяльності для цього недостатньо.

Лише укрупнення землекористування до економічно-обґрунтованих розмірів дозволяє зменшити собівартість сільськогосподарської продукції та підвищити конкурентоспроможність товаровиробників.

Парцеляція земель істотно перешкоджає залученню інвестицій у сільське господарства, оскільки колишні поля тепер розділені між десятками окремих власників, кожен з яких є незалежним при вирішенні питань використання належної йому земельної ділянки.

Також досить розпорошеними опинилися і землі державної власності.

Парцеляцією земель розірвано єдині екологічні комплекси, юридично відокремлено сільськогосподарські угіддя від водних і лісових угідь, а також від інфраструктурних об’єктів.

Нераціональні розміри землеволодінь, черезсмужжя, вкраплення дрібних ділянок інших власників у сформовані масиви земель аграрних господарств стримують оптимізацію сільськогосподарського землеволодіння і землекористування та не дають можливості поліпшити технологічні умови використання сільськогосподарських земель. Всі розпайовані поля, прорізані «віртуальною» мережею польових доріг, що була покликана забезпечити транспортну доступність для кожної виділеної в натурі земельної частки.

Отже, парцеляція сільськогосподарського землекористування перешкоджає формуванню сталих крупнотоварних сільськогосподарських підприємств.

Слід також звернути увагу, що існуюче правове регулювання консолідації земель (стаття 371 Земельного кодексу України, стаття 82 Закону України «Про оренду землі») на практиці показало свою низьку ефективність.

Причиною такої ситуації є насамперед те, що витрати, необхідні для здійснення примусової консолідації, заснованої на обміні правами користування земельними ділянками, є невиправдано великими в порівнянні з потенційними вигодами (які обмежені в часі в силу строковості оренди).

Крім того, на практиці проблемним виявилося виконання умови для консолідації у вигляді наявності «істотної частки» у земельному масиві – це свідчить про те, що правила про консолідацію не повинні бути надто формальними.

В силу запровадження в Україні з 01.07.2021 ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення виникає необхідність запровадити правила про примусову консолідацію на основі права власності. У країнах Європи з розвинутими правовими системами та діючим принципом верховенства права наявний багатий досвід правового регулювання цих відносин – консолідація здійснюється в багатьох випадках за рішенням суду чи квазісудових органів на підставі спеціальних проектів. Окрім власне консолідації у вузькому розумінні, при перерозподілі земель усуваються різні недоліки у землекористування – дальноземелля, дрібноконтурність, черезсмужжя тощо.

Водночас необхідно вилучити із законодавства положення, які перешкоджають консолідації земель – це, насамперед, поділ земель сільськогосподарського призначення за «видами використання», які засновані на організаційно-правовій формі ведення господарської діяльності (фермерське господарство, особисто селянське господарство, товарне сільськогосподарське виробництво, тощо). Насправді, форма ведення господарської діяльності ніяк не пов’язана з тим, як саме використовується певна земельна ділянка, оскільки, рілля залишається ріллею незалежно від того, хто її обробляє.

Водночас необхідно створити умови для найбільш бажаного для держави і суспільства (в силу соціальних, економічних, екологічних міркувань) типу консолідації земель – в руках фермерських господарств сімейного типу. Для цього слід усунути перешкоди для створення відокремлених садиб на землях сільськогосподарського призначення.

  1. Суть проекту акта

Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель» передбачається врегулювати відносини щодо здійснення консолідації земель сільськогосподарського призначення шляхом визначення організаційно-правових засад консолідації таких земель, підстав, способів та порядку проведення консолідації земель, а також пропонується визначити новий вид документації із землеустрою відповідно до якої здійснюватимуться заходи, пов’язані із проведенням консолідації земель.

Також пропонується вирішити загальну проблему необґрунтованого виділення окремих видів цільового використання земель сільськогосподарського призначення в залежності від організаційно-правової форми господарювання.

Крім того, проектом акта пропонується виключити положення щодо можливості обміну правами користування лише у випадку наявності «істотної частки» прав користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у межах масиву таких земель, оскільки можуть існувати ситуації, в яких виникатиме потреба у перерозподілі земельних ділянок, які використовуються на меншій частині масиву, або ділянок, що належать до різних масивів.

Водночас проектом акта запроваджуються правила про примусову консолідацію на основі права власності.

Правове регулювання проведення консолідації земель повинне передбачати можливість землевласників на консолідацію належних їм черезсмужних земельних ділянок. Така консолідація може бути досягнута порівняно просто, без здійснення землевпорядних дій та розробки відповідних проектів, шляхом обміну земельними ділянками. Проте, для того, щоб консолідація була ефективною, слід передбачити можливість примусового обміну земельними ділянками, а саме у судовому порядку. Така можливість буде стимулом, який спонукатиме сторони досягати згоди в позасудовому порядку.

З метою встановлення механізмів захисту прав на землю суб’єктів консолідації запропоновано норму стосовно нотаріального посвідчення підписів власників земельних ділянок стосовно яких передбачається зміна меж, обмін та інші способи консолідації земель.

  1. Вплив на бюджет

Реалізація проекту акта не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевого бюджетів.

  1. Позиція заінтересованих сторін

Проект акта не стосується питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, соціально-трудової сфери, прав осіб з інвалідністю. Проект акта не потребує розгляду Науковим комітетом Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

  1. Прогноз впливу

Проект акта є регуляторним актом, оскільки кількість суб’єктів господарювання необмежено, дія регуляторного акта поширюватиметься на фізичних та юридичних осіб, які мають у власності та/або у користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, та/або бажають придбати у власність чи користування такі земельні ділянки, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, уповноважені розпоряджатися земельними ділянками державної чи комунальної власності.

  1. Позиція заінтересованих органів

Проект акта потребує погодження з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерством фінансів України, Державною регуляторною службою України.

Проект акта підлягає правовій експертизі Міністерством юстиції України.

  1. Ризики та обмеження

Проект акта не містить положень, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та які впливають на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, або містять ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією, не містить положень, що створюють підстави для дискримінації або стосуються інших ризиків та обмежень, які можуть виникнути під час реалізації акта.

  1. Підстава розроблення проекту акт

Проект закону розроблено на виконання кроку 188 плану пріоритетних дій Уряду на 2020 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 р. № 1133-р.

 

В.о. Голови Державної служби
України з питань геодезії,
картографії та кадастру                                 Анатолій МІРОШНИЧЕНКО

 

«___» __________ 2020 р.

 

Додаток до пояснювальної записки 

ПРОГНОЗ ВПЛИВУ
реалізації проекту акта на ключові інтереси заінтересованих сторін

  1. Проектом акта передбачається встановлення порядку консолідації земель, зокрема сільськогосподарського призначення, та способів її проведення.

При цьому заходи, передбачені проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, здійснюватимуться за згодою власників і землекористувачів земельних ділянок на основі затвердженого зазначеного проекту землеустрою особами, що мають речові права на відповідні земельні ділянки.

Водночас проектом акта передбачається, що за відсутності згоди зацікавлені особи можуть вимагати затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок у судовому порядку.

При цьому пропонується виключити положення, які перешкоджають консолідації земель – це, насамперед, поділ земель сільськогосподарського призначення за «видами використання», які засновані на організаційно-правовій формі ведення господарської діяльності (фермерське господарство, особисто селянське господарство, товарне сільськогосподарське виробництво тощо).

  1. Прогноз впливу на ключові інтереси заінтересованих сторін:
Заінтересована сторона Ключовий інтерес Очікуваний (позитивний чи негативний) вплив на ключовий інтерес із зазначенням передбачуваної динаміки змін основних показників (у числовому або якісному вимірі) Пояснення
(чому саме реалізація акта призведе до очікуваного впливу)
короткостроковий вплив (до року) середньостроковий вплив (більше року)
Громадяни (землевласники і землекористувачі) Створення умов для формування фермерських господарств сімейного типу.

Створення інвестиційно привабливих та оптимальних за розмірами земельних ділянок.

Позитивний

Збільшення кількості фермерських господарств сімейного типу.

Створення можливості для фермерських господарств та їх членів безперешкодно збудувати на своїй земельній ділянці відокремлену садибу.

Створення передумов для встановлення об’єктивної ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення у процесі їх економічного обігу.

Позитивний

Зростання кількості фермерських господарств сімейного типу.

Створення можливості для фермерських господарств та їх членів безперешкодно збудувати на своїй земельній ділянці відокремлену садибу.

Встановлення об’єктивної ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення у процесі їх економічного обігу та зростання капіталізації землі.

Підвищення економічного благополуччя населення, створення на селі міцного економічно активного середнього класу

Для успішного здійснення консолідації земель важливе створення господарств «хутірського» типу.

Для цього проектом акта пропонується на всіх землях сільськогосподарського призначення дозволити створення житлової забудови садибного типу.

Крім того, запропоноване проектом акта регулювання проведення консолідації земель дасть можливість землевласникам об’єднати належні їм черезсмужні земельні ділянки, зокрема шляхом обміну земельними ділянками.

Суб’єкти господарювання (юридичні особи, фізичні особи – підприємці) Поліпшення сільськогосподарського виробництва шляхом набуття у власність сільськогосподарських земель більшої площі та кращої форми, що сприятиме досягненню більшої конкурентоспроможності, зокрема фермерських господарств.

Формування оптимальних площ сільськогосподарських земельних ділянок.

Позитивний

Зменшення операційних витрат на обробку земельних ділянок в процесі ведення сільськогосподарського виробництва.

Створення передумов для функціонування іпотеки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також для довгострокового кредитування суб’єктів господарювання.

 

 

Позитивний

Зменшення операційних витрат на обробку земельних ділянок в процесі ведення сільськогосподарського виробництва.

Використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення їх власниками у якості застави з метою отримання кредитів для розвитку власних господарств.

Пропонується вирішити загальну проблему необґрунтованого виділення окремих видів цільового використання земель сільськогосподарського призначення в залежності від організаційно-правової форми господарювання, оскільки форма ведення господарської діяльності ніяк не пов’язана з тим, як саме використовується певна земельна ділянка, тому, що рілля залишається ріллею незалежно від того, хто її обробляє.

Крім того, проектом акта пропонується виключити положення щодо можливості обміну правами користування лише у випадку наявності «істотної частки» прав користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у межах масиву таких земель, оскільки можуть існувати ситуації, в яких виникатиме потреба у перерозподілі земельних ділянок, які використовуються на меншій частині масиву, або ділянок, що належать до різних масивів.

Органи місцевого самоврядування Удосконалення правових засад для проведення консолідації земель сільськогосподарського призначення.

Поліпшення управління земельними ресурсами, усунення черезсмужжя та досягнення сталого землекористування.

Створення інвестиційно привабливих, оптимальних за розмірами земельних ділянок.

Поліпшення структури землеволодіння сприятиме раціональному плануванню та організації землекористування.

Позитивний

Припинення існування тіньового ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом створення належної системи перерозподілу приватної власності від землевласників, що не проводять сільськогосподарську діяльність, до економічно активних суб’єктів землекористування.

Позитивний

Припинення існування тіньового ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом створення належної системи перерозподілу приватної власності від землевласників, що не проводять сільськогосподарську діяльність, до економічно активних суб’єктів землекористування.

Удосконалення правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення сприятиме обміну земельними ділянками та правами на них в процесі консолідації земель, зокрема через відміну норми щодо статусу «істотного землекористувача».

Створення механізму вирішення проблеми парцеляції (подрібнення) земельних ділянок.

Вирішення питання щодо набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для ведення особистого селянського господарства юридичним особами.

Держава Удосконалення правових засад для проведення консолідації земель сільськогосподарського призначення.

Поліпшення управління земельними ресурсами, усунення черезсмужжя та досягнення сталого землекористування.

Створення інвестиційно привабливих, оптимальних за розмірами земельних ділянок.

Поліпшення структури землеволодіння сприятиме раціональному плануванню та організації землекористування.

Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки та створення передумов для забезпечення ефективного землеволодіння та землекористування.

Позитивний

Припинення існування тіньового ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом створення належної системи перерозподілу приватної власності від землевласників, що не проводять сільськогосподарську діяльність, до економічно активних суб’єктів землекористування.

Позитивний

Припинення існування тіньового ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом створення належної системи перерозподілу приватної власності від землевласників, що не проводять сільськогосподарську діяльність, до економічно активних суб’єктів землекористування.

Удосконалення правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення сприятиме обміну земельними ділянками та правами на них в процесі консолідації земель, зокрема через відміну норми щодо статусу «істотного землекористувача».

Створення механізму вирішення проблеми парцеляції (подрібнення) земельних ділянок.

Вирішення питання щодо набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для ведення особистого селянського господарства юридичним особами.

 

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

Аналіз регуляторного впливу
проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель»
(доопрацьований станом на 18.03.2021) 

І. Визначення проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання

У результаті приватизації сільськогосподарських земель близько
6,9 млн селян набули права на земельні частки (паї) загальною площею майже
28 млн гектарів. Водночас розподіл сільськогосподарських земель серед колишніх працівників колективних сільськогосподарських підприємств не став основою для сталого соціально-економічного розвитку аграрної сфери та розвитку індивідуальних (сімейних) форм ведення сільського господарства.

При цьому в Україні земельна ділянка, що виділена в натурі (на місцевості) як земельна частка (пай), в середньому має площу чотири гектари.

Крім того, важливим питанням залишається забезпечення сталого землекористування, гальмом якого є наявна парцеляція земель та нераціональність розміру землеволодінь.

Парцеляція земель істотно перешкоджає залученню інвестицій у сільське господарство, оскільки колишні поля тепер розділені між десятками окремих власників, кожен з яких є незалежним при вирішенні питань використання належної йому земельної ділянки.

Також досить розпорошеними опинилися і землі державної власності.

Парцеляцією земель розірвано єдині екологічні комплекси, юридично відокремлено сільськогосподарські угіддя від водних і лісових угідь, а також від інфраструктурних об’єктів.

Наслідком парцеляції сільськогосподарського землеволодіння стає неспроможність власників компенсувати витрати, пов’язані із застосуванням сучасних аграрних технологій, придбанням засобів хімізації, новітньої сільськогосподарської техніки тощо.

Нераціональні розміри землеволодінь, черезсмужжя, вкраплення дрібних ділянок інших власників у сформовані масиви земель аграрних господарств стримують оптимізацію сільськогосподарського землеволодіння і землекористування та не дають можливості поліпшити технологічні умови використання сільськогосподарських земель. Усі розпайовані поля, прорізані «віртуальною» мережею польових доріг, що була покликана забезпечити транспортну доступність для кожної виділеної в натурі земельної частки.

Ефективне товарне сільськогосподарське виробництво можливе лише у випадку, якщо суб’єкт господарювання володіє достатньою кількістю земельних ресурсів.

Укрупнення землекористування до економічно обґрунтованих розмірів дає змогу зменшити собівартість сільськогосподарської продукції та підвищити конкурентоспроможність товаровиробників.

Дослідження результатів проведення консолідації земель у Західній Європі показали, що за її допомогою зменшується інтенсивність руху сільськогосподарської техніки, експлуатаційні витрати знижуються на 20 %. При об’єднанні трьох земельних ділянок в одну робочий час фермера зменшується
на 40 %, продуктивність його праці при повній зайнятості зростає на 44 %, а при частковій – на 49 %. Крім того, консолідовані земельні ділянки мають вищу ринкову вартість, що сприятиме розвитку ринку земель.

Проте власники дрібних земельних ділянок, які бажають обробляти їх самостійно, позбавлені можливості придбавати сучасні засоби автоматизації сільського господарства, створювати та розвивати сільськогосподарську інфраструктуру, впроваджувати системи управління якістю продукції, оскільки доходів від звичайної сільськогосподарської діяльності для цього недостатньо.

Про зазначене свідчать дані, наведені у таблиці 1.

Таблиця 1. Наявність техніки у 2020 році за регіонами

Частка домогосподарств, що мають техніку, у загальній кількості домогосподарств Із числа домогосподарств, що мають техніку, частка домогосподарств, що мають
плуг сівалку борону культиватор трактор комбайн сепаратор крупорушку автомобіль вантажний
Україна 21,0 27,1 12,2 22,7 14,8 18,9 1,5 12,1 22,1 2,5
Вінницька 11,6 47,2 22,6 41,7 40,0 53,3 3,7 0,9 4,9 4,5
Волинська 38,8 67,6 28,9 62,1 36,9 35,3 1,4 18,4 17,0 4,3
Дніпропетровська 23,0 6,4 5,2 5,1 5,8 7,1 1,3 10,4 53,7 1,5
Донецька 71,6 3,1 2,7 1,2 2,6 1,8 0,3 7,0 23,8 0,3
Житомирська 34,0 26,7 5,0 21,4 6,7 16,6 0,7 1,6 0,0 1,9
Закарпатська 7,9 40,7 8,0 26,4 27,7 24,7 0,0 15,4 18,6 6,5
Запорізька 12,7 15,0 11,5 9,1 10,8 29,9 2,2 23,9 46,8 2,4
Івано-Франківська 7,2 50,5 9,9 23,8 25,3 40,7 0,0 7,3 0,0 1,4
Київська 4,4 42,0 14,3 27,5 18,7 45,5 5,6 1,9 11,0 4,6
Кіровоградська 12,9 25,3 21,5 20,5 20,7 21,6 3,7 16,7 48,5 3,2
Луганська 56,0 3,9 3,7 2,9 1,8 7,5 1,2 1,1 18,8 1,5
Львівська 14,0 59,3 9,4 50,1 19,4 30,2 2,4 32,3 14,1 2,7
Миколаївська 33,9 3,6 2,9 2,4 3,1 3,1 0,8 38,9 65,5 1,9
Одеська 25,3 8,2 7,6 8,9 27,5 8,4 1,2 23,3 48,8 0,6
Полтавська 4,4 46,6 57,8 49,3 40,7 52,8 4,9 10,6 34,5 4,4
Рівненська 71,4 25,9 13,6 20,2 5,3 6,2 0,3 9,4 3,5 0,3
Сумська 21,1 37,8 11,6 32,1 10,8 24,6 0,3 5,5 31,3 0,4
Тернопільська 49,7 22,9 10,5 21,6 11,9 15,3 1,7 4,5 4,2 1,8
Харківська 6,9 27,6 26,0 23,4 25,1 36,8 3,8 29,1 58,0 5,0
Херсонська 8,8 16,8 12,4 11,8 14,6 21,0 4,9 21,6 63,5 2,9
Хмельницька 16,2 34,1 13,9 31,3 10,3 24,0 4,1 12,5 16,7 3,0
Черкаська 10,1 23,5 16,0 22,5 12,8 22,4 3,7 0,0 43,3 11,9
Чернівецька 17,1 18,1 15,0 7,7 13,5 18,7 0,5 14,9 26,6 10,7
Чернігівська 14,5 66,7 25,0 66,2 36,1 65,7 4,4 1,8 22,4 2,4

*Джерело: Державна служба статистики України

Водночас в аграрному секторі економіки за період проведення земельної реформи відбулися значні зміни як форм власності, так і в організаційних структурах у сфері господарської діяльності шляхом реорганізації сільськогосподарських підприємств і, відповідно, створення нових господарських структур.

Суттєві зміни відбулися у структурі організаційних форм суб’єктів господарювання в сільському господарстві. Значного поширення набули організаційні структури ринкового типу (таблиця 2).

Таблиця 2. Кількість сільськогосподарських підприємств за організаційними формами господарювання

2010 2015 2017
одиниць у відсотках до загальної кількості одиниць у відсотках до загальної кількості одиниць у відсотках до загальної кількості
Усього 56 493 100,0 45 379 100,0 45 558 100,0
Господарські товариства 7 769 13,8 7 721 17,0 6 967 15,3
Приватні підприємства 4 243 7,5 3 627 8,0 3 215 7,1
Кооперативи 952 1,7 596 1,3 448 1
Фермерські господарства 41 726 73,8 32 303 71,2 34 137 74,9
Державні підприємства 322 0,6 241 0,5 199 0,4
Підприємства інших форм господарювання 1 481 2,6 891 2,0 592 1,3

*Джерело: Державна служба статистики України

Найбільшого поширення набули такі організаційні форми господарювання, як фермерські господарства та господарські товариства, питома вага яких
у загальній кількості сільськогосподарських підприємств становить відповідно 74,9 % і 15,3 %. На державні підприємства припадає лише 0,4 %.

За останні 10 років спостерігається тенденція до укрупнення фермерських господарств за рахунок оренди земельних ділянок державної, комунальної та приватної форм власності (таблиця 3).

Таблиця 3. Фермерські господарства в Україні

1990 2010 2015 2017 2018
Площа землі в користуванні, тис. га
сільськогосподарські угіддя 2,0 4 290,8 4 343,7 4 580,1 4 707,2
у т. ч. рілля 4 161,9 4 223,3 4 297,7

*Джерело: Державна служба статистики України

Дані стосовно площі ріллі, що перебуває у користуванні фермерських господарств,
за 2018 рік у Держстаті відсутні.

Протягом 2010–2017 років загальна площа сільськогосподарських угідь
у користуванні фермерських господарств зросла на 289,3 тис. га, або на 6,3 %,
ріллі – на 135,8 тис. га, або на 3,2 %.

У 2018 році у користуванні фермерських господарств перебувало 4 707,2 тис. га сільськогосподарських угідь, що на 2,7 % більше порівняно
з 2017 роком.

Зазначений фактор свідчить про майбутні можливі перспективи відповідної організаційної форми господарювання в сільському господарстві, а важливим інструментом сприяння розвитку фермерських господарств в Україні повинно стати запровадження механізму консолідації земель, у тому числі сільськогосподарського призначення.

Слід зазначити, що, за даними Державної служби статистики України,
у 2018 році у користуванні 10 432 фермерських господарств (31,5 % від загальної кількості таких господарств) перебувало 394,8 тис. га сільськогосподарських угідь (8,3 % від загальної площі сільськогосподарських угідь) (таблиця 4).

Таблиця 4. Розподіл фермерських господарств за розміром сільськогосподарських угідь, що перебувають у їх користуванні

Господарства, що мали сільськогосподарські угіддя площею, га Кількість підприємств Площа сільськогосподарських угідь
одиниць у % до загальної кількості тис. га у % до загальної площі сільськогосподарських угідь
20,1–50,0 10 432 31,5 394,8 8,3
50,1–100,0 4 160 12,6 298,4 6,3
100,1–500,0 5 111 15,4 1 193,3 25,4
500,1–1 000,0 1 216 3,7 855,6 18,2
1 000,1–2 000,0 670 2,0 925,1 19,7

*Джерело: Державна служба статистики України

Про ефективність приватної ініціативи свідчить розвиток господарств населення та їх вага в загальній структурі виробництва валової продукції сільського господарства.

До господарств населення віднесені домогосподарства, що здійснюють сільськогосподарську діяльність як з метою самозабезпечення продуктами харчування, так і з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції. До цієї категорії виробників віднесені також фізичні особи – підприємці, які провадять свою діяльність у галузі сільського господарства.

У складі господарств населення широкого розвитку набула така форма господарювання, як особисте селянське господарство. За даними Державної служби статистики України, станом на 01.01.2019 в Україні було зареєстровано
3,9 млн особистих селянських господарств, яким передано у власність та надано у користування 6,1 млн га земельних ділянок, у тому числі з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства – 2,5 млн га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – 2,8 млн га, з них узятих в оренду – 345 тис. гектарів.

Зазначені дані свідчать про потенціал розвитку селянських господарств, але водночас у разі розташування земельних ділянок особистих селянських господарств серед масиву земель сільськогосподарського призначення це збільшує витрати та утруднює обробіток земельних ділянок землекористувачем, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) істотною частиною земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення.

За даними Державної служби статистики України, на сьогодні
у 43,6 % домогосподарств земельні ділянки знаходяться не в єдиному земельному масиві: середня віддаленість земельних ділянок від
домогосподарств – 1,5 кілометра. Зазначений аспект вказує на необхідність проведення консолідації сільськогосподарських земель (таблиця 5).

Таблиця 5. Компактність розташування земельних ділянок у 2020 році

Усі домогосподарства Домогосподарства з площею землі
0,5 га і менше 0,51–1,00 га 1,01 га і більше
Частка домогосподарств, земельні ділянки яких знаходяться не в єдиному масиві, у загальній кількості домогосподарств 43,6 16,8 58,1 93,4
Частка домогосподарств у загальній кількості домогосподарств, земельні ділянки яких знаходяться не в єдиному масиві, за середньою віддаленістю земельних ділянок (км):
0,5 і менше 20,9 36,5 25,8 9,5
0,51 – 1,0 33,1 40,9 39,8 23,4
1,01 – 1,5 14,4 8,8 15,5 16,1
1,51 – 2,0 15,5 8,6 12,1 21,7
2,01 – 2,5 2,9 0,9 2,0 4,7
2,51 – 3,0 6,1 1,6 2,9 10,9
3,01 – 4,0 2,8 1,1 0,8 5,3
4,01 – 5,0 1,9 0,7 0,5 3,7
5,01 – 6,0 0,8 0,3 0,3 1,4
6,01 – 7,0 0,6 0,0 0,2 1,2
7,01 – 8,0 0,5 0,3 0,0 1,0
8,01 – 9,0 0,1 0,3 0,0 0,2
9,01 – 10,0 0,2 0,0 0,0 0,5
10,01 і більше 0,2 0,0 0,1 0,4
Середня віддаленість земельних ділянок, км 1,5 1,0 1,2 2,1

Крім того, через наявність мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв) ринок земель сільськогосподарського призначення розвивається шляхом орендних відносин.

Широкого розвитку набули орендні відносини на сегменті ринку земельних ділянок приватної власності (земельних часток (паїв). Лише за 2010–2019 роки кількість договорів оренди земельних часток (паїв) зросла на 380 тисяч.

Таблиця 6. Стан розвитку орендних відносин

земель приватної власності за 2010–2019 роки

Показники Роки
2010 2016 2019
Укладено договорів оренди земельної частки (паю), млн прим. 4,62 4,7 5,0
з господарствами, де отримано земельний (пай), або їх правонаступниками 1,84 1,54 1,57
з фермерськими господарствами 0,66 0,72 0,79
з іншими суб’єктами 2,12 2,44 2,66
Загальна площа земель, переданих в оренду, млн га 17,3 19,7 16,9

Отже, наведені факти свідчать про значну кількість землевласників та землекористувачів, що своєю чергою ускладнює процес укладення догорів оренди землі, збільшує витрати на оформлення прав користування земельними ділянками та використання передусім земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене парцеляція сільськогосподарського землекористування перешкоджає формуванню сталих крупнотоварних сільськогосподарських підприємств.

Основні групи, на які проблема справляє вплив:

Групи (підгрупи) Так Ні
Громадяни Так
Держава Так
Суб’єкти господарювання, у тому числі суб’єкти малого підприємництва Так

ІІ. Цілі державного регулювання

Ціллю державного регулювання є створення передумов для запровадження сталого землекористування, підвищення ефективності використання земельних ділянок, зменшення операційних витрат сільськогосподарських товаровиробників, пов’язаних з укладанням договорів користування земельними ділянками (у тому числі договорів оренди землі), оформленням та реєстрацією прав користування на земельні ділянки шляхом встановлення порядку та способів проведення консолідації земель, зокрема сільськогосподарського призначення.

Зокрема, як зазначено вище, у 2019 році укладено 5 млн договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності та земельних часток (паїв) на загальну площу 16,9 млн гектарів (таблиця 6). Отже, за одним договором оренди землі передано у користування 3,4 га, тобто
у разі оренди земельних ділянок приватної власності та земельних часток (паїв) сільськогосподарське підприємство укладає близько 125 договорів оренди землі на 500 гектарів (дані таблиці 4).

За цими договорами права оренди підлягають обов’язковій державній реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» незалежно від розміру земельної ділянки за державну реєстрацію інших речових прав, похідних від права власності (в тому числі права оренди), справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом
на 01.01.2021 становить 110 гривень.

Так, зменшення кількості земельних ділянок та формування єдиних масивів сільськогосподарських земель шляхом об’єднання земельних ділянок у разі запровадження запропонованого правового регулювання консолідації земель дасть змогу сільськогосподарським товаровиробникам зменшити витрати на оформлення прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на рівні 13 750 гривень на кожні 500 га орендованих земельних ділянок приватної власності, в тому числі земельних часток (паїв).

Слід зазначити, що зменшення кількості земельних ділянок та формування земельних ділянок більшої площі сприятиме економії часу, який витрачається державними кадастровими реєстраторами для реєстрації земельних ділянок
у Державному земельному кадастрі.

Окремо варто звернути увагу, що запропонований проект акта дасть можливість, крім власне консолідації у вузькому розумінні (як «зверстання» до одного місця черезсмужних ділянок одного власника), внаслідок перерозподілу земель усунути різноманітні недоліки землекористування – дальноземелля, дрібноконтурність, клиноземелля тощо. Це своєю чергою сприятиме встановленню ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення та умов для розвитку ринкових орендних відносин.

У 2020 році середній розмір земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, переданої в оренду за результатами земельних торгів, становив 16 га, а орендна плата за один гектар таких земельних ділянок становила близько 2 681 гривні.

При цьому середній розмір земельної ділянки, що виділена в натурі (на місцевості) як земельна частка (пай), становить чотири гектари, а розмір орендної плати становить 1 746 гривень за один гектар.

Зважаючи на викладене, запропоноване правове регулювання сприятиме зростанню ціни права оренди та підвищенню інвестиційної привабливості земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності.

 ІІІ. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей

  1. Визначення альтернативних способів
Вид альтернативи Опис альтернативи
Альтернатива 1

 

Збереження ситуації, яка існує

Відсутність ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення та умов для розвитку ринкових орендних відносин.Недостатній рівень інвестиційної привабливості земельних ділянок сільськогосподарського призначення.Відсутність умов для створення сталого землеволодіння та землекористування в частині проведення консолідації земель.Недостатній існуючий рівень правового регулювання питання консолідації земель, оскільки на сьогодні є можливість лише обміну правами оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення
Альтернатива 2

 

Прийняття проекту акта

Законодавче врегулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення матиме такі позитивні наслідки: будуть створені умови для реалізації організаційно-правових засад консолідації земель сільськогосподарського призначення всіх форм власності, що дасть змогу забезпечити формування сталого сільськогосподарського землекористування як передумови підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та зниження собівартості сільськогосподарської продукції; зростання ефективності діяльності суб’єктів господарювання в аграрній сфері економіки; оптимізація структури сільськогосподарського землекористування, яка включає заходи з консолідації земель, що дасть змогу зберегти родючість ґрунтів та створити умови ефективного використання земельних ресурсів у цілому; підвищити інвестиційну привабливість земельних ділянок
  1. Оцінка вибраних альтернативних способів досягнення цілей

Оцінка впливу на сферу інтересів держави

Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1

 

Збереження ситуації, яка існує

При збереженні існуючого правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення проблема не вирішується Відсутні
Альтернатива 2

 

Прийняття проекту акта

Удосконалення правових засад для проведення консолідації земель сільськогосподарського призначення.

Поліпшення управління земельними ресурсами, усунення черезсмужжя та досягнення сталого землекористування.

Створення інвестиційно привабливих, оптимальних за розмірами земельних ділянок.

Поліпшення структури землеволодіння сприятиме раціональному плануванню та організації землекористування

Відсутні

Оцінка впливу на сферу інтересів громадян

Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1

 

Збереження ситуації, яка існує

При збереженні існуючого правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення проблема не вирішується, оскільки при збереженні існуючого правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення проблеми щодо реалізації порядку обміну земельними ділянками та правами на них у процесі консолідації земель залишаються невирішеними питання, зокрема, в частині реалізації землекористувачем норми щодо отримання статусу істотного землекористувача; не враховано, що земельні ділянки в межах земельного масиву можуть перебувати у користуванні на праві емфітевзису та на праві постійного користування, які не можуть передаватися у користування, тощо Відсутні
Альтернатива 2

 

Прийняття проекту акта

Створення умов для формування сімейних господарств, фермерських господарств.

Зменшення операційних витрат на обробку земельних ділянок у процесі ведення сільськогосподарського виробництва.

Припинення існування тіньового ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом створення належної системи перерозподілу приватної власності від землевласників, що не проводять сільськогосподарської діяльності, до економічно активних суб’єктів землекористування

Відсутні

Оцінка впливу на сферу інтересів суб’єктів господарювання

Показник Великі і середні Малі Мікро Разом
Кількість суб’єктів господарювання, що підпадають під дію регулювання, одиниць 2 321 5 301 42 691 50 313
Питома вага групи у загальній кількості, відсотків 4,6 10,5 84,9 100

*Дані Державної служби статистики України щодо кількості підприємств у 2019 році

Водночас звертаємо увагу, що кількість суб’єктів, на яких буде поширюватися запропоноване правове регулювання стосовно консолідації земель, визначити неможливо, оскільки, по-перше, не всі суб’єкти, що провадять сільськогосподарську діяльність, мають у користуванні/власності земельні ділянки, по-друге, неможливо спрогнозувати кількість суб’єктів, які виявлять бажання брати участь у консолідації земель, тому що заходи, передбачені проектом акта, не мають зобов’язувального характеру і проводяться виключно за бажанням, згодою та на основі вільного волевиявлення суб’єктів консолідації земель (власників, користувачів земельних ділянок, органів місцевого самоврядування та органів державної влади).

Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1

 

Збереження ситуації, яка існує

При збереженні існуючого правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення проблеми щодо реалізації порядку обміну земельними ділянками та правами на них у процесі консолідації земель залишаються невирішеними питання, зокрема, в частині реалізації землекористувачем норми щодо отримання статусу істотного землекористувача; не враховано, що земельні ділянки в межах земельного масиву можуть перебувати у користуванні на праві емфітевзису та на праві постійного користування, які не можуть передаватися у користування, тощо Відсутні
Альтернатива 2

 

Прийняття проекту акта

Зменшення операційних витрат на обробку земельних ділянок у процесі ведення сільськогосподарського виробництва.

Припинення існування тіньового ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом створення належної системи перерозподілу приватної власності від землевласників, що не проводять сільськогосподарської діяльності, до економічно активних суб’єктів господарювання в аграрній сфері економіки.

Поліпшення сільськогосподарського виробництва шляхом купівлі сільськогосподарських земель більшої площі та кращої форми, що сприятиме досягненню більшої конкурентоспроможності, зокрема, фермерських господарств.

Формування оптимальних площ сільськогосподарських земельних ділянок

Відсутні

Слід зазначити, що на сьогодні механізм попередження парцеляції земельних ділянок сільськогосподарського призначення закріплено Законом України «Про фермерське господарство».

Частиною другою статті 23 вказаного Закону передбачено, якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Науково обґрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних ділянок визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, та Українською академією аграрних наук і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Мінімальні розміри земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1908.

Згідно з цією постановою Кабінету Міністрів України земельні ділянки фермерських господарств при успадкуванні не можуть ділитися на менші, а саме: не менш ніж 2 га – у західних областях України; не менше ніж 4–5 га –
у центральних областях України; не менш ніж 6–9 га – у східних областях України.

Однак дія цієї норми суттєво обмежена.

Розподіл фермерських господарств, які здійснювали сільськогосподарську діяльність за розміром сільськогосподарських угідь, станом на 1 листопада
2019 року

Кількість підприємств Площа сільськогосподарських угідь
одиниць у % до загальної кількості тис. га у % до загальної площі сільськогосподарських угідь
Господарства, що мали сільськогосподарські угіддя 28 788 88,7 4 749,5 100,0
у т. ч. площею, га
до 1,00 95 0,3 0,1 0,0
1,01–3,00 969 3,0 2,2 0,0
3,01–5,00 1 200 3,7 5,1 0,1
5,01–10,00 2 030 6,4 16,0 0,3
10,01–20,00 3 221 9,9 50,0 1,1
20,01–50,00 9 816 30,2 371,5 7,8
50,01–100,00 4 063 12,5 291,6 6,1
100,01–500,00 5 200 16,0 1 216,3 25,6
500,01–1 000,00 1 229 3,8 870,5 18,3
1 000,01–2 000,00 665 2,0 915,5 19,3
2 000,01–3 000,00 176 0,5 424,6 9,0
3 000,01–4 000,00 62 0,2 208,7 4,5
більше 4 000,00 62 0,2 377,4 7,9
Господарства, що не мали сільськогосподарських угідь 3 664 11,3 х х

*Джерело: Державна служба статистики України (статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2019 рік)

Станом на 01.11.2019 в Україні нараховувалося 28 788 фермерських господарств, які в сукупності обробляють лише 4 749,5 тис. га сільськогосподарських угідь, а це менше, ніж 15 % сільськогосподарських земель країни. Отже, близько 36 млн га сільськогосподарських угідь сьогодні залишаються під загрозою подальшої парцеляції.

Стаття 371 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) визначає порядок консолідації сільськогосподарських земель шляхом обміну правами користування земельними ділянками шляхом укладання договору оренди, суборенди чи емфітевзису, що своєю чергою передбачає значні витрати для землекористувачів.

Реалізація існуючих правових норм щодо консолідації земель є недосконалою через наявність складного порядку для землекористувачів щодо встановлення статусу істотного землекористувача в масиві земель сільськогосподарського призначення, необхідність інвентаризації масивів сільськогосподарських земель та внесення відомостей про такі масиви до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. При цьому після формування масиву земель інформацію про нього на сьогодні неможливо внести до Державного земельного кадастру через відсутність такого функціоналу.

Отже, на підставі аналізу змісту чинного земельного законодавства можна констатувати, що правових заходів, спрямованих на запобігання парцеляції та забезпечення консолідації земель, явно недостатньо для забезпечення утворення оптимальних розмірів сільськогосподарських землекористувань.

Зазначене зумовило розроблення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель».

З огляду на викладене проектом акта передбачається встановлення порядку консолідації земель, зокрема сільськогосподарського призначення, та способів її проведення: купівля-продаж земельних ділянок, обмін суміжними земельними ділянками, поділ та/або об’єднання, що здійснюватимуться за проектами землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.

Зауважуємо, що обмін, об’єднання та купівлю-продаж земельних ділянок можна розглядати як способи консолідації земель лише за умови їх сукупного використання разом із низкою інших землевпорядних заходів і перерозподілом земель, спрямованих на організацію території, що підлягає консолідації.

При цьому необхідним є вилучення положень, які перешкоджають консолідації, – це насамперед поділ земель сільськогосподарського призначення за видами використання, які засновані на організаційно-правовій формі ведення господарської діяльності (фермерське господарство, особисте селянське господарство, товарне сільськогосподарське виробництво тощо). Насправді, форма ведення господарської діяльності ніяк не пов’язана з тим, як саме використовується певна земельна ділянка, оскільки рілля залишається ріллею незалежно від того, хто її обробляє.

Отже, на сьогодні види використання земель сільськогосподарського призначення пов’язуються не зі способом їх використання, а з формою здійснення господарської діяльності їх власника або користувача, що істотно ускладнює обіг відповідних земель і їх консолідацію.

Заходи, передбачені проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, здійснюватимуться за згодою власників і землекористувачів земельних ділянок, що мають речові права на відповідні земельні ділянки.

Водночас за відсутності згоди зацікавлені особи можуть вимагати затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок у судовому порядку.

Зазначену норму пропонується запровадити через те, що масиви земель сільськогосподарського призначення, як правило, включають у себе кілька десятків землевласників і землекористувачів, а проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок спрямовані на вирішення складних завдань, проте повністю на добровільних засадах консолідацію провести неможливо. Тому і виникла необхідність у запровадженні правила стосовно затвердження проекту консолідації в судовому порядку, яке дасть змогу успішно реалізувати проект акта в цілому.

Зауважимо, що консолідація земель опосередковано відповідає суспільним інтересам, покращуватиме технологічні умови ведення сільського господарства, а отже, сприятиме зростанню капіталізації сільськогосподарських земель як економічного активу та підвищенню конкурентоспроможності агробізнесу.

З огляду на викладене зазначимо, що відносини із забезпечення консолідації земель мають ґрунтуватися на принципі поєднання приватноправових та публічноправових інтересів.

Визначення нового виду документації із землеустрою, відповідно до якої здійснюватимуться заходи, пов’язані з проведенням консолідації земель, зумовлено передусім необхідністю організації за цими проектами землеустрою виконання заходів щодо впорядкування структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель. Передбачається, що розроблення та впровадження зазначених проектів землеустрою повинні сприйматися як одна з умов правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів, оскільки проекти консолідації земельних ділянок розроблятимуться
з метою досягнення раціонального землекористування з урахуванням, зокрема, екологічних вимог.

Як зазначалося вище, успішна реалізація проектів консолідації землекористувань досягатиметься лише за умови поєднання обміну, об’єднання/поділу та купівлі-продажу земельних ділянок як способів консолідації земель та низкою інших землевпорядних заходів і перерозподілом земель, спрямованих на організацію території, що підлягає консолідації.

У процесі консолідації земель будуть формуватися нові земельні ділянки, відомості про межі яких підлягатимуть внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до норм Кодексу та Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Зазначене зумовило внесення відповідних змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» стосовно визначення як однієї з підстав внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі земельної ділянки на основі затверджених проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.

Сумарні витрати за альтернативами Сума витрат, гривень
Альтернатива 1. Сумарні витрати для суб’єктів господарювання великого і середнього підприємництва згідно з додатком 2 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта
(рядок 11 таблиці «Витрати на одного суб’єкта господарювання великого і середнього підприємництва, які виникають внаслідок дії регуляторного акта»)
0
Альтернатива 2. Сумарні витрати для суб’єктів господарювання великого і середнього підприємництва згідно з додатком 2 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта
(рядок 11 таблиці «Витрати на одного суб’єкта господарювання великого і середнього підприємництва, які виникають внаслідок дії регуляторного акта»)
0

IV. Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей

Рейтинг результативності (досягнення цілей під час вирішення проблеми) Бал результативності (за чотирибальною системою оцінки) Коментарі щодо присвоєння відповідного бала
Альтернатива 1

Збереження ситуації, яка існує

1 Продовження процесу парцеляції (подрібнення) земельних ділянок, стримування процесу консолідації та створення сталого землеволодіння і землекористування
Альтернатива 2

Прийняття проекту акта

4 Створення передумов для запровадження ринкових орендних відносин.

Створення передумов до запровадження сталого землеволодіння та землекористування

 

 

Рейтинг результативності Вигоди (підсумок) Витрати (підсумок) Обґрунтування відповідного місця альтернативи у рейтингу
Альтернатива 2

Прийняття проекту акта

Вигоди у зв’язку зі зменшенням операційних витрат сільськогосподарських товаровиробників на обробку земельних ділянок у процесі ведення сільськогосподарського виробництва (наприклад, зменшення витрат на реєстрацію прав користування на земельні ділянки, зменшення витрат на реєстрацію земельних ділянок, зменшення витрат на паливо через скорочення шляху прогону техніки до місця розташування земельної ділянки).

Поліпшення сільськогосподарського виробництва шляхом купівлі сільськогосподарських земель більшої площі та кращої форми, що сприятиме досягненню більшої конкурентоспроможності, зокрема, фермерських господарств

(4 бали)

Витрати відсутні Проблеми не існуватиме
Альтернатива 1

Збереження ситуації, яка існує

Вигоди відсутні через: недостатній існуючий рівень правового регулювання питання консолідації земель, оскільки на сьогодні є можливість лише обміну правами оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення;

наявність складного порядку для землекористувачів щодо встановлення статусу істотного землекористувача в масиві земель сільськогосподарського призначення;

необхідність інвентаризації масивів сільськогосподарських земель та внесення відомостей про такі масиви до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. При цьому після формування масиву земель інформацію про нього на сьогодні неможливо внести до Державного земельного кадастру через відсутність такого функціоналу

(1 бал)

Витрати пов’язані з:

обміном правами користування земельними ділянками. За таким механізмом обмін повинен відбуватися шляхом: укладення договору оренди, суборенди чи емфітевзису, що зумовлює достатньо значні витрати для землекористувачів;

проведення інвентаризації масивів сільськогосподарських земель

Проблема продовжує існувати

 

Рейтинг Аргументи щодо переваги обраної альтернативи/причини відмови від альтернативи Оцінка ризику зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта
Альтернатива 1

Збереження ситуації, яка існує

Існування проблеми Х
Альтернатива 2

Прийняття проекту акта

Вирішення проблеми 0

V. Механізми та заходи, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми

Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель» пропонується врегулювати відносини щодо порядку проведення консолідації земель, у тому числі сільськогосподарського призначення, шляхом визначення організаційно-правових засад консолідації земель. Зокрема, передбачається:

  1. У разі прийняття проекту закону стосовно консолідації земель як закону його дія поширюватиметься на відносини, пов’язані зі здійсненням консолідації всіх категорій земель та форм власності, оскільки на сьогодні такий механізм стосовно земель несільськогосподарського призначення відсутній взагалі.
  2. Зміни до статті 20 Кодексу стосовно встановлення зміни цільового призначення земельних ділянок на підставі проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок визначають новий вид документації із землеустрою, відповідно до якої здійснюватимуться заходи, пов’язані
    з проведенням консолідації земель.

Передбачення нового виду документації із землеустрою, відповідно до якої здійснюватимуться заходи, пов’язані з проведенням консолідації земель, зумовлено передусім необхідністю організації за цими проектами землеустрою виконання заходів щодо впорядкування структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель. Передбачається, що розроблення та впровадження зазначених проектів землеустрою повинні сприйматися як одна з умов правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів, оскільки проекти консолідації земельних ділянок розроблятимуться
з метою досягнення раціонального землекористування з урахуванням, зокрема, екологічних вимог. Також пропонується, що після усунення недоліків земельних ділянок (у тому числі після їх консолідації) можлива, зокрема, і зміна цільового призначення земельних ділянок.

  1. Зміни до частини другої статті 22 Кодексу зумовлені необхідністю створення умов для найбільш бажаного для держави і суспільства (з огляду
    на соціальні, економічні, екологічні міркування) типу консолідації – в руках фермерських господарств сімейного типу. Для успішного здійснення консолідації земель шляхом стимулювання створення господарств хутірського типу слід прибрати перешкоди для створення відокремлених садиб на землях сільськогосподарського призначення та надати можливість створення житлової забудови садибного типу на всіх землях сільськогосподарського призначення.
  2. Виключення абзацу другого частини п’ятої статті 20, частини третьої статті 22, а також статей 27, 28, 29, 30, 31, 33, 93 та 134 із Кодексу пов’язане з тим, що на сьогодні види використання земель сільськогосподарського призначення пов’язуються не зі способом їх використання, а з формою здійснення господарської діяльності їх власника або користувача, що істотно ускладнює обіг відповідних земель і їх консолідацію.

Отже, необхідно вилучити із законодавства положення, які не дають жодного позитивного ефекту, натомість перешкоджають консолідації, – це насамперед поділ земель сільськогосподарського призначення за видами використання, які засновані на організаційно-правовій формі ведення господарської діяльності (фермерське господарство, особисте селянське господарство, товарне сільськогосподарське виробництво тощо). Насправді, форма ведення господарської діяльності ніяк не пов’язана з тим, як саме використовується певна земельна ділянка. Як приклад, можна зазначити, що рілля залишається ріллею незалежно від того, хто її обробляє – громадянин, який використовує земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, сільськогосподарське підприємство чи фермерське господарство.

Крім того, положення вказаних статей, які пропонується виключити,
по-перше, дублюють інші норми земельного законодавства, зокрема про безоплатну приватизацію, по-друге, є частиною системи норм, які встановлюють види цільового використання земель сільськогосподарського призначення відповідно до організаційно-правової форми здійснення господарської діяльності, яка ніяк не стосується характеру використання земель.

Зважаючи на викладене, норми, які встановлюють види цільового використання земель сільськогосподарського призначення відповідно до організаційно-правової форми здійснення господарської діяльності, пропонується виключити, оскільки така форма ніяк не повинна впливати на те, як використовуються земельні ділянки.

  1. Виключення статті 34 Кодексу пов’язане з тим, що, з одного боку, норма не створює регулювання, оскільки просто перераховує деякі з дозволених видів правомірної поведінки, а з іншого боку, вона може створити враження, що не згадані в ній види поведінки (наприклад, випасання худоби на земельній ділянці, що використовується на праві власності, а не оренди) заборонені.
  2. Виключення статті 35 Кодексу пов’язане з тим, що норма не створює окремого регулювання, але створює враження, що садівництво – окремий вид використання земель сільськогосподарського призначення.

Слід надати можливість створювати відокремлені садиби на будь-яких землях сільськогосподарського призначення, щоб стимулювати виникнення господарств хутірського типу. Садівництво не повинно бути окремим видом використання земель сільськогосподарського призначення, власник повинен мати можливість закласти багаторічні насадження на будь-яких землях сільськогосподарського призначення (на підставі відповідної землевпорядної документації).

Створення садівницьких товариств і подальша приватизація ними земельних ділянок може використовуватися як корупційний механізм необмеженого та неконтрольованого заволодіння державними та комунальними землями. Окрім можливості приватизації, частини четверта, п’ята та шоста статті 35 Кодексу жодних правил щодо використання земель садівницьких товариств не містить. Водночас існування правил про садівницькі товариства створює враження, що існує такий вид використання земель сільськогосподарського призначення, як садівництво, що може заважати консолідації сільськогосподарських земель.

Одночасно з виключенням норм із Кодексу правил про приватизацію земель садівницькими товариствами пропонується зберегти можливість приватизації земель існуючих садівницьких товариств шляхом доповнення відповідною нормою розділ «Перехідні положення» проекту акта.

  1. Стаття 37 Кодексу не створює корисного регулювання і спотворює уявлення про правосуб’єктність юридичних осіб за чинним законодавством України. Суб’єкти господарювання, за загальним правилом, можуть займатися будь-якими незабороненими видами діяльності, тому виділення несільськогосподарських підприємств є недоцільним, через що є об’єктивною необхідність виключення цієї статті.
  2. Існуюче правове регулювання консолідації земель (стаття 371 Кодексу, стаття 82 Закону України «Про оренду землі») на практиці показало свою низьку ефективність. Примусова консолідація земель сьогодні в Україні не відбувається: станом на вересень 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація про спори, пов’язані із застосуванням цих норм.

Причиною такої ситуації є насамперед те, що витрати, необхідні для здійснення примусової консолідації, заснованої на обміні правами користування земельними ділянками (як передбачає нині законодавство), є невиправдано великими порівняно з потенційними вигодами (які обмежені в часі через строковість оренди). Тож примусова консолідація на основі права оренди часто просто позбавлена сенсу. Крім того, на практиці проблемним виявилося виконання умови для консолідації у вигляді наявності істотної частки
у земельному масиві – це свідчить про те, що правила про консолідацію не повинні бути надто формальними.

Як вже зазначалося, відповідно до норм Кодексу види використання земель сільськогосподарського призначення пов’язуються не зі способом їх використання, а з формою здійснення господарської діяльності їх власника або користувача, що істотно ускладнює обіг відповідних земель і їх консолідацію.

Зазначене зумовило внесення змін до статті 371 Кодексу та статті 82 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, зміни до частини другої статті 371 Кодексу та статті 82 Закону України «Про оренду землі» пов’язані зі скасуванням мораторію з 01.07.2021, тому положення втрачає сенс, оскільки обмін земельними ділянками окремого дозволу не потребуватиме.

Виключення частини третьої статті 371 Кодексу пов’язане з дублюванням частини першої статті 82 Закону України «Про оренду землі». Крім того, зміни спрямовано на спрощення механізму та усунення різночитань щодо терміна «обмін правами користування».

Пропонується виключити положення щодо можливості обміну правами користування лише у разі наявності істотної частки прав користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими
в межах масиву таких земель, оскільки механізм консолідації, заснований на наявності у суб’єкта права користування істотною частиною масиву, засвідчив свою неефективність. При цьому можуть існувати ситуації, в яких виникатиме потреба у перерозподілі земельних ділянок, які використовуються на меншій частині масиву, або ділянок, що належать до різних масивів сільськогосподарських земель.

Водночас користувачі мають можливість (навіть без змін до законодавства) підвищити ефективність використання земельних ділянок у межах масиву сільськогосподарських земель шляхом надання іншим особам зобов’язального права на використання земельних ділянок (без встановлення речового права, наприклад права оренди). Така можливість може бути використана як для домовленостей про прохід, проїзд, так і для обробітку земельної ділянки іншого користувача.

У разі якщо земельні ділянки перебувають у власності, передання польової дороги в оренду власнику позбавлене сенсу. Вона має бути у власності. При цьому варто стимулювати власника, дозволяючи викуп земельної ділянки за нормативною грошовою оцінкою.

Необхідно також зазначити, що сьогодні в Україні склалася ситуація, коли власники земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, переважно не використовують їх самостійно, а передають такі земельні ділянки в оренду сільськогосподарським підприємствам.

Це своєю чергою створило проблему окремого використання земельних ділянок, розташованих у масивах земель сільськогосподарського призначення, через порушення цілісності таких масивів.

При цьому серйозною є проблема, коли землі одного масиву використовуються декількома орендарями. На практиці такі орендарі часто укладають усну угоду, за якою умовно ділять масив на декілька частин пропорційно до орендованих площ, і кожна з цих частин використовується окремим орендарем. В окремих випадках така домовленість оформлюється взаємними договорами суборенди землі, що відповідає чинному законодавству.

Законом України від 10 липня 2018 р. № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» внесено зміни до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (стаття 371 Кодексу та стаття 82 Закону України «Про оренду землі»), відповідно до яких власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. При цьому укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди.

Орендарі земельних ділянок зобов’язані письмово повідомити орендодавця про обмін належними їм правами користування земельними ділянками.

Однак законодавством не встановлено юридичних наслідків (санкцій та/або відповідальності) стосовно неповідомлення орендарем власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, про укладення договору суборенди, тому наведена норма є декларативною. Фактично відповідне положення взагалі не встановлює правової норми, оскільки відсутній обов’язковий елемент будь-якої правової норми – санкція.

Існування в законодавстві положень, які не підкріплені будь-яким примусом (загрозою застосування негативних наслідків у разі порушення), вкрай негативно впливає на авторитет права, підриває довіру до закону. Такі ситуації небажані. Декларативні положення мають бути або підкріплені примусом, або виключені
з тексту закону.

У цьому випадку правильним вбачається перше рішення. Передача земельної ділянки у вторинне користування жодною мірою не впливає на права і обов’язки орендодавця. Акцентуємо увагу на те, що орендар, з яким укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, залишається відповідальним за виконання умов цього договору перед власником.

Крім того, відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, сторони можуть передбачити в договорі оренди землі умову стосовно обов’язкового повідомлення орендарем власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення про передачу такої земельної ділянки
в суборенду. Варто наголосити, що запропонованим проектом закону не обмежується право сторін договору оренди землі на закріплення зазначеної норми у відповідному договорі.

Окремо повідомляємо, що виключення із Закону України «Про оренду землі» норми щодо скасування обов’язку орендаря повідомлення власника земельної ділянки стосується виключно оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та не стосується оренди інших земельних ділянок.

Крім того, відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав (стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Статтею 32 вказаного Закону визначено порядок надання інформації з Державного реєстру прав.

Зокрема, відповідно до частин першої та другої зазначеної статті інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом.

Для фізичних та юридичних осіб інформація за об’єктом нерухомого майна та суб’єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі.

Тобто порядок отримання власниками земельних ділянок інформації про зареєстровані права власності (в тому числі про права оренди) на земельні ділянки, зокрема, сільськогосподарського призначення, розташовані в масивах сільськогосподарських земель, на сьогодні врегульовано.

Тому положення статті 82 Закону України «Про оренду землі» пропонується виключити.

  1. Доповнення Кодексу новою статтею 372 є необхідним з огляду на таке.

Правила про консолідацію повинні передбачати можливість землевласників на консолідацію належних їм черезсмужних земельних ділянок. Такої консолідації можливо досягнути порівняно просто, без здійснення землевпорядних дій та розроблення відповідних проектів, шляхом обміну земельними ділянками. Утім, для того, щоб консолідація була ефективною, слід передбачити можливість примусового обміну земельними ділянками. Така можливість буде стимулом, який спонукатиме сторони досягати згоди в позасудовому порядку.

Заходи, передбачені проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, здійснюватимуться за згодою власників і землекористувачів земельних ділянок, що мають речові права на відповідні земельні ділянки.

Водночас за відсутності згоди заінтересовані особи можуть вимагати затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок у судовому порядку.

Зазначену норму пропонується запровадити через те, що масиви земель сільськогосподарського призначення, як правило, включають у себе кілька десятків землевласників і землекористувачів, а проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок спрямовані на розв’язання складних завдань, проте повністю на добровільних засадах консолідацію провести неможливо. Тому і виникла необхідність у запровадженні правила стосовно затвердження проекту консолідації в судовому порядку, яке дасть змогу успішно реалізувати проект акта в цілому.

Зауважимо, що консолідація земель опосередковано відповідає суспільним інтересам, поліпшуватиме технологічні умови ведення сільського господарства, а отже, сприятиме зростанню капіталізації сільськогосподарських земель як економічного активу та підвищенню конкурентоспроможності агробізнесу.

З огляду на викладене зазначимо, що відносини із забезпечення консолідації земель мають ґрунтуватися на принципі поєднання приватноправових та публічноправових інтересів.

  1. Зміни до статей 791, 186, 1861 Кодексу передбачають:

запровадження нового виду документації із землеустрою, якою передбачатимуться заходи, пов’язані з проведенням консолідації земель (необхідність нового виду документації із землеустрою наведено вище);

встановлення порядку повноважень органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок;

встановлення порядку затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок. У разі відсутності згоди між власниками та/або користувачами спір може бути вирішений судом;

запроваджується правило, відповідно до якого у разі відсутності згоди заінтересовані особи можуть вимагати затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок у судовому порядку;

з метою встановлення механізмів захисту прав на земельні ділянки суб’єктів консолідації запропоновано норму щодо нотаріального посвідчення підписів власників земельних ділянок, стосовно яких передбачається зміна меж, обмін та інші способи консолідації земель.

  1. Пропонується визначити порядок реалізації заходів, передбачених проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, – укладання договорів купівлі-продажу, обміну земельними ділянками тощо, державна реєстрація нових сформованих за результатами консолідації земельних ділянок та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру. При цьому заходи, передбачені проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, здійснюватимуться виключно за згодою власників і землекористувачів земельних ділянок на основі затвердженого зазначеного проекту особами, що мають речові права на відповідні земельні ділянки.

Як зазначалося вище, успішна реалізація проектів консолідації землекористувань досягатиметься лише за умови поєднання обміну, об’єднання/поділу та купівлі-продажу земельних ділянок як способів консолідації земель.

У процесі консолідації земель будуть формуватися нові земельні ділянки, відомості про межі яких підлягатимуть внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до норм Кодексу та Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Отже, відповідні статті зазначених законів України доповнюються положеннями про проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, відповідно до яких будуть здійснюватися заходи, пов’язані з проведенням консолідації земель.

Виключення норми стосовно внесення до Державного земельного кадастру відомостей про масиви земель сільськогосподарського призначення зумовлено тим, що у випадку, коли інформація про такі масиви не внесена до Державного земельного кадастру, унеможливлюється міна (обмін) земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення.

Викладене вище зумовило внесення відповідних змін до законів України «Про землеустрій» та «Про Державний земельний кадастр» стосовно визначення як однієї з підстав внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі земельних ділянок на основі затверджених проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, у разі якщо проект землеустрою щодо консолідації земельних ділянок передбачатиме формування земельних ділянок.

  1. До статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вносяться зміни, оскільки в існуючому вигляді стаття не містить регулювання, тому що не передбачає можливості примусового укладення договорів міни. Відповідні відносини пропонується врегулювати у новій статті 372 Кодексу.
  2. Зміни до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» спрямовані на забезпечення техніко-юридичного узгодження правил про консолідацію з правилами цього Закону. Також зміни покликані підкреслити, що примусове відчуження земельних ділянок при консолідації земель є окремим випадком примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності в розумінні частини п’ятої статті 41 Конституції України.
  3. За умови функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення не повинно бути жодного розрізнення між землями, наданими у власність та/або користування, та іншими землями, зокрема, придбаними за цивільно-правовими угодами.

Громадяни, що ведуть фермерське господарство, повинні мати можливість облаштувати відокремлену садибу не лише на наданій земельній ділянці, але й на будь-якій земельній ділянці сільськогосподарського призначення, що використовується для ведення фермерського господарства. Відповідні зміни пропонується внести до статті 22 Кодексу та Закону України «Про фермерське господарство».

Існування свого роду дозволів на використання певних земельних ділянок для ведення фермерського господарства створює шкідливе враження про наявність заборони використовувати інші ділянки – наприклад, ділянки, що орендовані власником, або ділянки, що використовуються на праві емфітевзису.

Конструкція частини другої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» є невдалою, оскільки незрозуміло, від чийого імені здійснюються права. Крім того, не всі ділянки, що є у власності членів фермерського господарства, можуть і повинні використовуватися для ведення фермерського господарства. Загалом, положення статті 12 цього Закону є складовою системи норм, які встановлюють поділ земель сільськогосподарського призначення за видами використання за критерієм форми здійснення господарювання. Це, зокрема, заважатиме проведенню консолідації земель.

Стаття 15 Закону України «Про фермерське господарство» здебільшого лише описує зміст регулювання, встановленого іншими актами законодавства.

З урахуванням викладеного пропонуються відповідні зміни до Закону України «Про фермерське господарство».

  1. Фізичні особи повинні мати змогу вести особисте селянське господарство не лише на наданих для ведення особистого селянського господарства земельних ділянках. Вони цілком можуть вести господарство на всіх сільськогосподарських землях і навіть на несільськогосподарських землях – скажімо, присадибних ділянках.

Запроваджується режим, згідно з яким для ведення особистого селянського господарства можуть використовуватися будь-які земельні ділянки. Обмеження розміру земельної ділянки для особистого селянського господарства певною площею позбавлене сенсу, оскільки сама лише площа земельної ділянки не знаходиться у прямому зв’язку з особистим характером господарства. На земельній ділянці площею у два гектари можна вести високотоварне господарство (ягідництво, тваринництво тощо).

З огляду на викладене пропонується внести відповідні зміни до Закону України «Про особисте селянське господарство».

VI. Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги

Метою прийняття проекту акта є визначення на законодавчому рівні організаційно-правових засад консолідації земель, передусім сільськогосподарського призначення, для забезпечення формування сталого сільськогосподарського землекористування земельних масивів та створення умов для ефективного землекористування.

Проектом акта пропонується визначити організаційно-правові засади здійснення консолідації земель та визначити порядок її проведення, тобто забезпечення виключно права для участі в процесі консолідації земель. При цьому заходи, передбачені проектом акта, не мають зобов’язувальний характер і проводяться виключно за бажанням, згодою та на основі вільного волевиявлення суб’єктів консолідації земель (власників, користувачів земельних ділянок, органів місцевого самоврядування та органів державної влади).

Отже, консолідація земель здійснюватиметься на добровільних засадах, а проектом акта запропоновано лише механізми її проведення.

Слід звернути увагу, що проектом акта не запроваджуються нові адміністративні збори і платежі, що не спричинить додаткових витрат суб’єктів господарювання в процесі консолідації земель, оскільки законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про Державний земельний кадастр», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» визначено розміри та порядок сплати платежів та/або адміністративного збору за державну реєстрацію права власності, інших речових прав, похідних від права власності, державну реєстрацію земельних ділянок, справляння державного мита за нотаріальне посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, а також за нотаріальне посвідчення договорів оренди (суборенди) земельних ділянок.

При цьому укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України.

Отже, сплата платежів та/або адміністративних зборів, пов’язаних із переходом прав на земельні ділянки, буде здійснюватися лише у разі прийняття рішень землевласниками та землекористувачами, що братимуть участь у процесі консолідації земель, як це відбувається і на сьогодні при чинному регулюванні.

Окремо зауважуємо, що відповідно до норм частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної влади, органи місцевого самоврядування звільняються від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав.

З огляду на викладене витрати на виконання вимог регуляторного акта з боку органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відсутні.

Бюджетні витрати, пов’язані безпосередньо з реалізацію акта, відсутні.

М-тест додається.

VII. Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта

Строк дії регуляторного акта пропонується не обмежувати у часі, оскільки процес консолідації земель, у тому числі сільськогосподарського призначення, є досить довготривалим; прийняття рішень, передбачених проектами консолідації, зокрема, в частині формування нових земельних ділянок, обміну земельними ділянками та поділу земельних ділянок, у разі необхідності, потребує погодження великою кількістю учасників процесу консолідації земель.

Крім того, набрання чинності регуляторним актом відбувається відповідно до законодавства після його офіційного оприлюднення.

VIII. Визначення показників результативності дії регуляторного акта

Прийняття проекту акта дасть можливість для створення передумов до запровадження сталого землеволодіння та землекористування; підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки та створення передумов для забезпечення ефективного землеволодіння та землекористування; приведення форм земельних відносин України у відповідність із європейськими стандартами.

Прямих надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов’язаних із дією акта, не передбачається.

Розмір коштів, що витрачатимуться суб’єктами господарювання та/або фізичними особами, не змінюватиметься.

Дія регуляторного акта поширюватиметься на фізичних та юридичних осіб, суб’єктів господарювання, які мають у власності та/або у користуванні земельні ділянки, зокрема, сільськогосподарського призначення, та/або бажають придбати у власність чи користування такі земельні ділянки, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, уповноважені розпоряджатися земельними ділянками державної чи комунальної власності.

Водночас звертаємо увагу, що кількість суб’єктів, на яких буде поширюватися запропоноване правове регулювання стосовно консолідації земель, визначити неможливо, оскільки, по-перше, не всі суб’єкти, що провадять сільськогосподарську діяльність, мають у користуванні/власності земельні ділянки, по-друге, неможливо спрогнозувати кількість суб’єктів, які виявлять бажання брати участь у консолідації земель, тому що заходи, передбачені проектом акта, не мають зобов’язувальний характер і проводяться виключно за бажанням, згодою та на основі вільного волевиявлення суб’єктів консолідації земель (власників, користувачів земельних ділянок, органів місцевого самоврядування та органів державної влади).

Рівень поінформованості суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень регуляторного акта – високий, оскільки повідомлення про оприлюднення, проект акта та аналіз регуляторного впливу акта розміщено на офіційному вебсайті Держгеокадастру (https://land.gov.ua).

Показниками результативності проекту регуляторного акта будуть:

кількість розроблених проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок;

кількість погоджених проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок;

кількість транзакцій щодо відчуження земельних ділянок та обміну земельними ділянками, здійснених у процесі консолідації земель.

IX. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності дії регуляторного акта

Базове відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися після набрання чинності цим регуляторним актом шляхом статистичного аналізу показників.

Повторне відстеження буде здійснено через рік після набрання чинності регуляторним актом, у результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного відстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта ці питання будуть врегульовані шляхом внесення відповідних змін.

Періодичне відстеження буде здійснюватися раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені кількісні та якісні значення показників результативності акта порівнюватимуться зі значеннями аналогічних показників, що встановлені під час повторного відстеження.

Метод проведення відстеження результативності – статистичний.

Вид даних, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності, – статистичні дані.

 

 В. о. Голови Державної служби
України з питань геодезії,
картографії та кадастру                                                Сергій ЗАВАДСЬКИЙ

 

Додаток 1
до аналізу регуляторного впливу до
проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України з питань консолідації земель»

ВИТРАТИ
на одного суб’єкта господарювання великого і середнього підприємництва,
які виникають внаслідок дії регуляторного акта

Порядковий номер Витрати За перший рік За п’ять років
1 Витрати на придбання основних фондів, обладнання та приладів, сервісне обслуговування, навчання/підвищення кваліфікації персоналу тощо, гривень 0 0
2 Податки та збори (зміна розміру податків/зборів, виникнення необхідності у сплаті податків/зборів), гривень 0 0
3 Витрати, пов’язані з веденням обліку, підготовкою та поданням звітності державним органам, гривень 0 0
4 Витрати, пов’язані з адмініструванням заходів державного нагляду (контролю) (перевірок, штрафних санкцій, виконання рішень/приписів тощо), гривень 0 0
5 Витрати на отримання адміністративних послуг (дозволів, ліцензій, сертифікатів, атестатів, погоджень, висновків, проведення незалежних/обов’язкових експертиз, сертифікації, атестації тощо) та інших послуг (проведення наукових, інших експертиз, страхування тощо), гривень 0 0
6 Витрати на оборотні активи (матеріали, канцелярські товари тощо), гривень 0 0
7 Витрати, пов’язані з наймом додаткового персоналу, гривень 0 0
8 Інше (уточнити), гривень 0 0
9 РАЗОМ (сума рядків: 1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 + 7 + 8), гривень 0 0
10 Кількість суб’єктів господарювання великого та середнього підприємництва, на яких буде поширено регулювання, одиниць 2 321 2 321
11 Сумарні витрати суб’єктів господарювання великого та середнього підприємництва на виконання регулювання (вартість регулювання) (рядок 9 х рядок 10), гривень 0 0

Розрахунок відповідних витрат на одного суб’єкта господарювання

Вид витрат У перший рік Періодичні
(за рік)
Витрати за п’ять років
Витрати на придбання основних фондів, обладнання та приладів, сервісне обслуговування, навчання/підвищення кваліфікації персоналу тощо 0 0 0

 

Вид витрат Витрати на сплату податків та зборів (змінених/нововведених) (за рік) Витрати за п’ять років
Податки та збори (зміна розміру податків/зборів, виникнення необхідності у сплаті податків/зборів) 0 0

 

Вид витрат Витрати* на ведення обліку, підготовку та подання звітності
(за рік)
Витрати на оплату штрафних санкцій за рік Разом за рік Витрати за п’ять років
Витрати, пов’язані із веденням обліку, підготовкою та поданням звітності державним органам (витрати часу персоналу) 0 0 0 0

_________
*Вартість витрат, пов’язаних із підготовкою та поданням звітності державним органам, визначається шляхом множення фактичних витрат часу персоналу на заробітну плату спеціаліста відповідної кваліфікації.

Вид витрат Витрати* на адміністрування заходів державного нагляду (контролю) (за рік) Витрати на оплату штрафних санкцій та усунення виявлених порушень (за рік) Разом за рік Витрати за п’ять років
Витрати, пов’язані з адмініструванням заходів державного нагляду (контролю) (перевірок, штрафних санкцій, виконання рішень/приписів тощо) 0 0 0 0

__________
*Вартість витрат, пов’язаних з адмініструванням заходів державного нагляду (контролю), визначається шляхом множення фактичних витрат часу персоналу на заробітну плату спеціаліста відповідної кваліфікації.

Вид витрат Витрати на проходження відповідних процедур (витрати часу, витрати на експертизи тощо) Витрати безпосередньо на дозволи, ліцензії, сертифікати, страхові поліси (за рік – стартовий) Разом за рік (стартовий) Витрати за п’ять років
Витрати на отримання адміністративних послуг (дозволів, ліцензій, сертифікатів, атестатів, погоджень, висновків, проведення незалежних/ обов’язкових експертиз, сертифікації, атестації тощо) та інших послуг (проведення наукових, інших експертиз, страхування тощо) 0 0 0 0

 

Вид витрат За рік (стартовий) Періодичні
(за наступний рік)
Витрати за п’ять років
Витрати на оборотні активи (матеріали, канцелярські товари тощо) 0 0 0

 

Вид витрат Витрати на оплату праці додатково найманого персоналу (за рік) Витрати за
п’ять років
Витрати, пов’язані з наймом додаткового персоналу 0 0

 

Додаток 2
до аналізу регуляторного впливу
до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України з питань консолідації земель»

 

БЮДЖЕТНІ ВИТРАТИ
на адміністрування регулювання для суб’єктів великого і середнього підприємництва

Витрати на адміністрування регулювання для органів державної влади чи органів місцевого самоврядування відсутні.

Процедура регулювання суб’єктів великого і середнього підприємництва (розрахунок на одного типового суб’єкта господарювання) Планові витрати часу на процедуру Вартість часу співробітника органу державної влади відповідної категорії (заробітна плата) Оцінка кількості процедур за рік, що припадають на одного суб’єкта Оцінка кількості суб’єктів, що підпадають під дію процедури регулювання Витрати на адміністрування регулювання* (за рік), гривень
1. Облік суб’єкта господарювання, що перебуває у сфері регулювання 0 0 0 0 0
2. Поточний контроль за суб’єктом господарювання, що перебуває у сфері регулювання, у тому числі: 0 0 0 0 0
камеральні 0 0 0 0 0
виїзні 0 0 0 0 0
3. Підготовка, затвердження та опрацювання одного окремого акта про порушення вимог регулювання 0 0 0 0 0
4. Реалізація одного окремого рішення щодо порушення вимог регулювання 0 0 0 0 0
5. Оскарження одного окремого рішення суб’єктами господарювання 0 0 0 0 0
6. Підготовка звітності за результатами регулювання 0 0 0 0 0
7. Інші адміністративні процедури (уточнити)
Разом за рік Х Х Х Х 0
Сумарно за п’ять років Х Х Х Х 0

 

Порядковий номер Назва державного органу Витрати на адміністрування регулювання за рік, гривень Сумарні витрати на адміністрування регулювання за п’ять років, гривень
Сумарно бюджетні витрати на адміністрування регулювання суб’єктів великого і середнього підприємництва

 

Додаток 3
до аналізу регуляторного впливу
до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України з питань консолідації земель»

 

ТЕСТ
малого підприємництва (М-Тест)

  1. Консультації з представниками мікро- та малого підприємництва щодо оцінки впливу регулювання

Консультації щодо визначення впливу запропонованого регулювання на суб’єктів малого підприємництва та визначення детального переліку процедур, виконання яких необхідно для здійснення регулювання, проведено розробником у період з 13 жовтня 2020 року до 9 листопада 2020 року.

Порядковий номер Вид консультації (публічні консультації прямі (круглі столи, наради, робочі зустрічі тощо), інтернет-консультації прямі (інтернет-форуми, соціальні мережі тощо), запити (до підприємців, експертів, науковців тощо) Кількість учасників консультацій, осіб Основні результати консультацій (опис)

 

1 Робочі наради 10 Надано пропозиції удосконалення розробленого проекту акта
  1. Вимірювання впливу регулювання на суб’єктів малого підприємництва (мікро- та малі):

кількість суб’єктів малого підприємництва, на яких поширюється регулювання: 47 992, у тому числі малого підприємництва – 5 301 та мікропідприємництва – 42 691;

питома вага суб’єктів малого підприємництва у загальній кількості суб’єктів господарювання, на яких проблема справляє вплив: 95,4 % (відповідно до таблиці «Оцінка впливу на сферу інтересів суб’єктів господарювання» додатка 1 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта).

  1. Розрахунок витрат суб’єктів малого підприємництва на виконання вимог регулювання
Порядковий номер Найменування оцінки У перший рік (стартовий рік впровадження регулювання) Періодичні (за наступний рік) Витрати за п’ять років
Оцінка «прямих» витрат суб’єктів малого підприємництва на виконання регулювання
1 Придбання необхідного обладнання (пристроїв, машин, механізмів) 0 0 0
2 Процедури повірки та/або постановки на відповідний облік у визначеному органі державної влади чи органи місцевого самоврядування 0 0 0
3 Процедури експлуатації обладнання (експлуатаційні витрати – витратні матеріали) 0 0 0
4 Процедури обслуговування обладнання (технічне обслуговування) 0 0 0
5 Інші процедури (уточнити)
6 Разом, гривень 0 0 0
7 Кількість суб’єктів господарювання, що повинні виконати вимоги регулювання, одиниць  

 

47 992           47 992         47 992

8 Сумарно, гривень 0 0 0
Оцінка вартості адміністративних процедур суб’єктів малого підприємництва щодо виконання регулювання та звітування
9 Процедури отримання первинної інформації про вимоги регулювання 0 0 0
10 Процедури організації виконання вимог регулювання 0 0 0
11 Процедури офіційного звітування 0 0 0
12 Процедури щодо забезпечення процесу перевірок 0 0 0
13 Інші процедури (уточнити)
14 Разом, гривень 0 0 0
15 Кількість суб’єктів малого підприємництва, що повинні виконати вимоги регулювання, одиниць 47 992 47 992 47 992
16 Сумарно, гривень 0 0 0

Бюджетні витрати на адміністрування регулювання суб’єктів малого підприємництва відсутні.

Процедура регулювання суб’єктів малого підприємництва (розрахунок на одного типового суб’єкта господарювання малого підприємництва – за потреби окремо для суб’єктів малого та мікропідприємництва) Планові витрати часу на процедуру Вартість часу співробітника органу державної влади відповідної категорії (заробітна плата) Оцінка кількості процедур за рік, що припадають на одного суб’єкта Оцінка кількості суб’єктів, що підпадають під дію процедури регулювання Витрати на адміністрування регулювання (за рік), гривень
1. Облік суб’єкта господарювання, що перебуває у сфері регулювання
2. Поточний контроль за суб’єктом господарювання, що перебуває у сфері регулювання, у тому числі:
камеральні
виїзні
3. Підготовка, затвердження та опрацювання одного окремого акта про порушення вимог регулювання
4. Реалізація одного окремого рішення щодо порушення вимог регулювання
5. Оскарження одного окремого рішення суб’єктами господарювання
6. Підготовка звітності за результатами регулювання
7. Інші адміністративні процедури
Разом за рік Х Х Х Х 0
Сумарно за п’ять років Х Х Х Х 0

 

Порядковий номер Назва державного органу Витрати на адміністрування регулювання за рік, гривень Сумарні витрати на адміністрування регулювання за п’ять  років, гривень
Сумарно бюджетні витрати на адміністрування регулювання суб’єктів малого підприємництва 0 0
  1. Розрахунок сумарних витрат суб’єктів малого підприємництва, що виникають на виконання вимог регулювання
Порядковий номер Показник Перший рік регулювання (стартовий) За п’ять років
1 Оцінка «прямих» витрат суб’єктів малого підприємництва на виконання регулювання 0 0
2 Оцінка вартості адміністративних процедур для суб’єктів малого підприємництва щодо виконання регулювання та звітування 0 0
3 Сумарні витрати малого підприємництва на виконання запланованого  регулювання 0 0
4 Бюджетні витрати  на адміністрування регулювання суб’єктів малого підприємництва 0 0
5 Сумарні витрати на виконання запланованого регулювання 0 0
  1. Розроблення корегуючих (пом’якшувальних) заходів для малого підприємництва щодо запропонованого регулювання

У зв’язку з відсутністю сумарних витрат на виконання запланованого регулювання з боку малого підприємництва (за перший рік регулювання та за п’ять років) відсутня необхідність пропонування компенсаторних механізмів.

 

Аналіз регуляторного впливу
проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель»
(доопрацьований) 

І. Визначення проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання

В результаті приватизації сільськогосподарських земель близько 6,9 млн селян набули права на земельні частки (паї) загальною площею майже 28 млн гектарів. Водночас розподіл сільськогосподарських земель серед колишніх працівників колективних сільськогосподарських підприємств не став основою для сталого соціально-економічного розвитку аграрної сфери та розвитку індивідуальних (сімейних) форм ведення сільського господарства.

При цьому в Україні земельна ділянка, що виділена в натурі (на місцевості) як земельна частка (пай), в середньому має площу 4 гектара.

Крім того, важливим питанням залишається забезпечення сталого землекористування, гальмом якого є наявна парцеляція земель та нераціональність розміру землеволодінь.

Парцеляція земель істотно перешкоджає залученню інвестицій у сільське господарства, оскільки колишні поля тепер розділені між десятками окремих власників, кожен з яких є незалежним при вирішенні питань використання належної йому земельної ділянки.

Також досить розпорошеними опинилися і землі державної власності.

Парцеляцією земель розірвано єдині екологічні комплекси, юридично відокремлено сільськогосподарські угіддя від водних і лісових угідь, а також від інфраструктурних об’єктів.

Наслідком парцеляції сільськогосподарського землеволодіння стає неспроможність власників компенсувати витрати, пов’язані із застосуванням сучасних аграрних технологій, придбанням засобів хімізації, новітньої сільськогосподарської техніки тощо.

Нераціональні розміри землеволодінь, черезсмужжя, вкраплення дрібних ділянок інших власників у сформовані масиви земель аграрних господарств стримують оптимізацію сільськогосподарського землеволодіння і землекористування та не дають можливості поліпшити технологічні умови використання сільськогосподарських земель. Всі розпайовані поля, прорізані «віртуальною» мережею польових доріг, що була покликана забезпечити транспортну доступність для кожної виділеної в натурі земельної частки.

Ефективне товарне сільськогосподарське виробництво можливе лише у випадку, якщо суб’єкт господарювання володіє достатньою кількістю земельних ресурсів.

Укрупнення землекористування до економічно-обґрунтованих розмірів дозволяє зменшити собівартість сільськогосподарської продукції та підвищити конкурентоспроможність товаровиробників.

Дослідження результатів проведення консолідації земель у Західній Європі показали, що за її допомогою зменшується інтенсивність руху сільськогосподарської техніки, експлуатаційні витрати знижуються на 20 %. При об’єднанні трьох земельних ділянок в одну робочий час фермера зменшується
на 40 %, продуктивність його праці при повній зайнятості зростає на 44 %, а при частковій – на 49 %. Крім того, консолідовані земельні ділянки мають вищу ринкову вартість, що сприятиме розвитку ринку земель.

Проте власники дрібних земельних ділянок, які бажають обробляти їх самостійно, позбавлені можливості придбавати сучасні засоби автоматизації сільського господарства, створювати та розвивати сільськогосподарську інфраструктуру, впроваджувати системи управління якістю продукції, оскільки доходів від звичайної сільськогосподарської діяльності для цього недостатньо.

Про зазначене свідчать дані, наведені у таблиці 1.

Таблиця 1. Наявність техніки у 2020 році за регіонами

Частка домогосподарств, що мають техніку, у загальній кількості домогосподарств З числа домогосподарств, що мають техніку, частка домогосподарств, що мають
плуг сівалку борону культиватор трактор комбайн сепаратор крупорушку автомобіль вантажний
Україна 21,0 27,1 12,2 22,7 14,8 18,9 1,5 12,1 22,1 2,5
Вінницька 11,6 47,2 22,6 41,7 40,0 53,3 3,7 0,9 4,9 4,5
Волинська 38,8 67,6 28,9 62,1 36,9 35,3 1,4 18,4 17,0 4,3
Дніпропетровська 23,0 6,4 5,2 5,1 5,8 7,1 1,3 10,4 53,7 1,5
Донецька 71,6 3,1 2,7 1,2 2,6 1,8 0,3 7,0 23,8 0,3
Житомирська 34,0 26,7 5,0 21,4 6,7 16,6 0,7 1,6 0,0 1,9
Закарпатська 7,9 40,7 8,0 26,4 27,7 24,7 0,0 15,4 18,6 6,5
Запорізька 12,7 15,0 11,5 9,1 10,8 29,9 2,2 23,9 46,8 2,4
Івано-Франківська 7,2 50,5 9,9 23,8 25,3 40,7 0,0 7,3 0,0 1,4
Київська 4,4 42,0 14,3 27,5 18,7 45,5 5,6 1,9 11,0 4,6
Кіровоградська 12,9 25,3 21,5 20,5 20,7 21,6 3,7 16,7 48,5 3,2
Луганська 56,0 3,9 3,7 2,9 1,8 7,5 1,2 1,1 18,8 1,5
Львівська 14,0 59,3 9,4 50,1 19,4 30,2 2,4 32,3 14,1 2,7
Миколаївська 33,9 3,6 2,9 2,4 3,1 3,1 0,8 38,9 65,5 1,9
Одеська 25,3 8,2 7,6 8,9 27,5 8,4 1,2 23,3 48,8 0,6
Полтавська 4,4 46,6 57,8 49,3 40,7 52,8 4,9 10,6 34,5 4,4
Рівненська 71,4 25,9 13,6 20,2 5,3 6,2 0,3 9,4 3,5 0,3
Сумська 21,1 37,8 11,6 32,1 10,8 24,6 0,3 5,5 31,3 0,4
Тернопільська 49,7 22,9 10,5 21,6 11,9 15,3 1,7 4,5 4,2 1,8
Харківська 6,9 27,6 26,0 23,4 25,1 36,8 3,8 29,1 58,0 5,0
Херсонська 8,8 16,8 12,4 11,8 14,6 21,0 4,9 21,6 63,5 2,9
Хмельницька 16,2 34,1 13,9 31,3 10,3 24,0 4,1 12,5 16,7 3,0
Черкаська 10,1 23,5 16,0 22,5 12,8 22,4 3,7 0,0 43,3 11,9
Чернівецька 17,1 18,1 15,0 7,7 13,5 18,7 0,5 14,9 26,6 10,7
Чернігівська 14,5 66,7 25,0 66,2 36,1 65,7 4,4 1,8 22,4 2,4

*Джерело Державна служба статистики України

Водночас в аграрному секторі економіки за період проведення земельної реформи відбулися значні зміни як форм власності, так і в організаційних структурах у сфері господарської діяльності шляхом реорганізації сільськогосподарських підприємств, створенням нових господарських структур.

Суттєві зміни відбулися у структурі організаційних форм суб’єктів господарювання в сільському господарстві. Значного поширення набули організаційні структури ринкового типу (таблиця 2).

Таблиця 2. Кількість сільськогосподарських підприємств за організаційними формами господарювання

2010 2015 2017
одиниць у відсотках до загальної кількості одиниць у відсотках до загальної кількості одиниць у відсотках до загальної кількості
Усього 56493 100,0 45379 100,0 45558 100,0
Господарські товариства 7769 13,8 7721 17,0 6967 15,3
Приватні підприємства 4243 7,5 3627 8,0 3215 7,1
Кооперативи 952 1,7 596 1,3 448 1
Фермерські господарства 41726 73,8 32303 71,2 34137 74,9
Державні підприємства 322 0,6 241 0,5 199 0,4
Підприємства інших форм господарювання 1481 2,6 891 2,0 592 1,3

*Джерело Державна служба статистики України

Найбільшого поширення набули такі організаційні форми господарювання як фермерські господарства та господарські товариства, питома вага яких у загальній кількості сільськогосподарських підприємств становить відповідно 74,9 % і 15,3 %. На державні підприємства припадає лише 0,4 %.

За останні 10 років спостерігається тенденція щодо укрупнення фермерських господарств за рахунок оренди земельних ділянок державної, комунальної та приватної форм власності (таблиця 3).

Таблиця 3. Фермерські господарства в Україні

1990 2010 2015 2017 2018
Площа землі в користуванні, тис га
     сільськогосподарських угідь 2,0 4290,8 4343,7 4580,1 4707,2
     у т.ч. ріллі 4161,9 4223,3 4297,7

*Джерело Державна служба статистики України.

Дані стосовно площі ріллі, що перебуває у користуванні фермерських господарств
за 2018 рік у Держстаті відсутні.

Протягом 2010-2017 років загальна площа сільськогосподарських угідь у користуванні фермерських господарств зросла на 289,3 тис. га або на 6,3%, ріллі відповідно на 135,8 тис. га і 3,2 %.

Водночас у 2018 році у користуванні фермерських господарств перебуває 4707,2 тис. га сільськогосподарських угідь, що на 2,7 % більше у порівнянні
із 2017 роком.

Зазначений фактор свідчить про майбутні можливі перспективи відповідної організаційної форми господарювання в сільському господарстві, а важливим інструментом сприяння розвитку фермерських господарств в Україні повинно стати запровадження механізму консолідації земель, в тому числі сільськогосподарського призначення.

Слід зазначити, що за даними Державної служби статистики України,
за 2018 рік найбільша кількість фермерських господарств, а саме 10 432 (31,5 % від загальної кількості таких господарств), у користуванні яких перебуває 394,8 тис. га сільськогосподарських угідь (8,3% від загальної площі сільськогосподарських угідь), що перебуває у користуванні фермерських господарств (таблиця 4).

Таблиця 4. Розподіл фермерських господарств за розміром сільськогосподарських угідь, що перебувають у їх користуванні

Господарства, що мали сільськогосподарські угіддя площею, га Кількість підприємств Площа сільськогосподарських угідь
одиниць у % до загальної кількості тис. га у % до загальної площі сільськогосподарських угідь
20,1–50,0 10432 31,5 394,8 8,3
50,1–100,0 4160 12,6 298,4 6,3
100,1–500,0 5111 15,4 1193,3 25,4
500,1–1000,0 1216 3,7 855,6 18,2
1000,1–2000,0 670 2,0 925,1 19,7

*Джерело Державна служба статистики України.

Про ефективність приватної ініціативи свідчить розвиток господарств населення та їх вага в загальній структурі виробництва валової продукції сільського господарства.

До господарств населення віднесені домогосподарства, що здійснюють сільськогосподарську діяльність як з метою самозабезпечення продуктами харчування, так і з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції. До цієї категорії виробників віднесені також фізичні особи – підприємці, які провадять свою діяльність у галузі сільського господарства.

В складі господарств населення широкого розвитку набула така форма господарювання, як особисте селянське господарство. За даними Державної служби статистики України станом на 01.01.2019 в Україні зареєстровано 3,9 млн особистих селянських господарств, яким передано у власність та надано у користування 6,1 млн га земельних ділянок, у тому числі з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства – 2,5 млн га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – 2,8 млн га, з них узятих в оренду – 345,0 тис. гектарів.

Зазначені дані свідчать про потенціал розвитку селянських господарств, але у той же час у разі розміщення земельних ділянок особистих селянських господарств серед масиву земель сільськогосподарського призначення це збільшує витрати та утруднює обробіток земельних землекористувачем, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) істотною частиною земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення.

За даними Державної служби статистики на сьогодні у 43,6% домогосподарств земельні ділянки знаходяться не в єдиному земельному масиві, середня віддаленість земельних ділянок від домогосподарств 1,5 кілометрів. Зазначений аспект вказує на необхідність проведення консолідації сільськогосподарських земель (таблиця 5).

Таблиця 5. Компактність розташування земельних ділянок у 2020 році

Усі домогосподарства Домогосподарства з площею землі
0,5 га і менше 0,51–1,00 га 1,01 га і більше
Частка домогосподарств, земельні ділянки яких знаходяться не в єдиному масиві, у загальній кількості домогосподарств 43,6 16,8 58,1 93,4
Частка домогосподарств у загальній кількості домогосподарств, земельні ділянки яких знаходяться не в єдиному масиві, за середньою віддаленістю земельних ділянок (км):
0,5 і менше 20,9 36,5 25,8 9,5
0,51 – 1,0 33,1 40,9 39,8 23,4
1,01 – 1,5 14,4 8,8 15,5 16,1
1,51 – 2,0 15,5 8,6 12,1 21,7
2,01 – 2,5 2,9 0,9 2,0 4,7
2,51 – 3,0 6,1 1,6 2,9 10,9
3,01 – 4,0 2,8 1,1 0,8 5,3
4,01 – 5,0 1,9 0,7 0,5 3,7
5,01 – 6,0 0,8 0,3 0,3 1,4
6,01 – 7,0 0,6 0,0 0,2 1,2
7,01 – 8,0 0,5 0,3 0,0 1,0
8,01 – 9,0 0,1 0,3 0,0 0,2
9,01 – 10,0 0,2 0,0 0,0 0,5
10,01 і більше 0,2 0,0 0,1 0,4
Середня віддаленість земельних ділянок, км 1,5 1,0 1,2 2,1

Крім того, через наявність мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв) ринок земель сільськогосподарського призначення розвивається шляхом орендних відносин.

Широкого розвитку набули орендні відносини на сегменті ринку земельних ділянок приватної власності (земельних часток (паїв). Лише за період 2010 – 2019 рр. кількість договорів оренди земельних часток (паїв) зросла на 380,0 тисяч.

Таблиця 6. Стан розвитку орендних відносин

земель приватної власності за 2010-2019 рр.

Показники Р о к и
2010 2016 2019
Укладено договорів оренди земельної частки (паю), млн. штук 4,62 4,7 5,0
       з господарствами, де отримано земельний (пай)  або їх правонаступниками 1,84 1,54 1,57
       з фермерськими господарствами 0,66 0,72 0,79
       з іншими суб’єктами 2,12 2,44 2,66
Загальна площа земель, переданих в оренду, млн. га 17,3 19,7 16,9

Отже, наведені факти свідчать про значну кількість землевласників та землекористувачів, а це, своєю чергою, ускладнює процес укладення догорів оренди землі, збільшує витрати на оформлення прав користування земельними ділянками та використання, перш за все, земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене парцеляція сільськогосподарського землекористування перешкоджає формуванню сталих крупнотоварних сільськогосподарських підприємств.

Основні групи, на які проблема справляє вплив:

Групи (підгрупи) Так Ні
Громадяни Так
Держава Так
Суб’єкти господарювання, у тому числі суб’єкти малого підприємництва Так

ІІ. Цілі державного регулювання

Ціллю державного регулювання є створення передумов для запровадження сталого землекористування, підвищення ефективності використання земельних ділянок, зменшення операційних витрат сільськогосподарських товаровиробників, пов’язаних з укладанням договорів користування земельними ділянками (в тому числі договорів оренди землі), оформленням та реєстрацією прав користування на земельні ділянки шляхом встановлення порядку та способів проведення консолідації земель, зокрема сільськогосподарського призначення.

Зокрема як зазначалося вище, у 2019 році укладено 5 млн. договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності та земельних часток (паїв) на загальну площу 16,9 млн. гектарів (таблиця 6). Отже, за одним договором оренди землі передано у користування 3,4 га, тобто у випадку оренди земельних ділянок приватної власності та земельних часток (паїв), сільськогосподарське підприємство укладає близько 125 договорів оренди землі на 500 гектарів (дані таблиці 4).

За цими договорами права оренди підлягають обов’язковій державній реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» незалежно від розміру земельної ділянки за державну реєстрацію інших речових прав, похідних від права власності (в тому числі права оренди), справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом
на 01.01.2021 складає 110 гривень.

Так, зменшення кількості земельних ділянок та формування єдиних масивів сільськогосподарських земель шляхом об’єднання земельних ділянок у випадку запровадження запропонованого правового регулювання консолідації земель, дасть змогу сільськогосподарським товаровиробникам зменшити витрати на оформлення прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на рівні 13 750 гривень на кожні 500 га орендованих земельних ділянок приватної власності, в тому числі земельних часток (паїв).

Слід зазначити, що зменшення кількості земельних ділянок та формування земельних ділянок більшої площі сприятиме економії часу, який витрачається державними кадастровими реєстраторами для реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Окремо слід звернути увагу, що запропонований проект акта дасть можливість, крім власне консолідації у вузькому розумінні (як «зверстання» до одного місця черезсмужних ділянок одного власника), при перерозподілі земель усунути різноманітні недоліки землекористування – дальноземелля, дрібноконтурність, клиноземелля, тощо. Це своєю чергою сприятиме встановленню ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення та умов для розвитку ринкових орендних відносин.

У 2020 році середній розмір земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, переданої в оренду за результатами земельних торгів, складає 16 га, а орендна плата за 1 га таких земельних ділянок складає близько 2 681 гривень.

При цьому середні розмір земельної ділянки, що виділена в натурі (на місцевості) як земельна частка (пай), становить 4 га, а розмір орендної плати складає 1 746 гривень за 1 гектар.

Зважаючи на викладене, запропоноване правове регулювання дасть можливість зростанню ціни права оренди та підвищенню інвестиційної привабливості на землі сільськогосподарського призначення приватної власності. 

ІІІ. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей

1.Визначення альтернативних способів

Вид альтернативи Опис альтернативи
Альтернатива 1

 

Збереження ситуації, яка існує

Відсутність ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення та умов для розвитку ринкових орендних відносин.Недостатній рівень інвестиційної привабливості земельних ділянок сільськогосподарського призначення.Відсутність умов для створення сталого землеволодіння та землекористування в частині проведення консолідації земель.Недостатній існуючий рівень правового регулювання питання консолідації земель, оскільки на сьогодні є можливість лише обміну правами оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення.
Альтернатива 2

 

Прийняття проекту акта

Законодавче врегулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення матиме такі позитивні наслідки: будуть створені умови для реалізації організаційно-правових засад консолідації земель сільськогосподарського призначення всіх форм власності, що дасть змогу забезпечити формування сталого сільськогосподарського землекористування, як передумови підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та зниження собівартості сільськогосподарської продукції; зростання ефективності діяльності суб’єктів господарювання в аграрній сфері економіки; оптимізація структури сільськогосподарського землекористування, яка включає заходи з консолідації земель, що дозволить зберегти родючість ґрунтів та створити умови ефективного використання земельних ресурсів в цілому; підвищити інвестиційну привабливість земельних ділянок.
  1. Оцінка вибраних альтернативних способів досягнення цілей

Оцінка впливу на сферу інтересів держави

Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1

 

Збереження ситуації, яка існує

При збереженні існуючого правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення проблема не вирішується. Відсутні
Альтернатива 2

 

Прийняття проекту акта

Удосконалення правових засад для проведення консолідації земель сільськогосподарського призначення.

Поліпшення управління земельними ресурсами, усунення черезсмужжя та досягнення сталого землекористування.

Створення інвестиційно привабливих, оптимальних за розмірами земельних ділянок.

Поліпшення структури землеволодіння сприятиме раціональному плануванню та організації землекористування.

Відсутні

Оцінка впливу на сферу інтересів громадян

Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1

 

Збереження ситуації, яка існує

При збереженні існуючого правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення проблема не вирішується, оскільки при збереженні існуючого правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення проблеми щодо реалізації порядку обміну земельними ділянками та правами на них в процесі консолідації земель залишаються не вирішеними питання, зокрема, в частині реалізації землекористувачем норми щодо отримання статусу істотного землекористувача; не враховано, що земельні ділянки в межах земельного масиву можуть перебувати у користуванні на праві емфітевзису та праві постійного користування, які не можуть передаватися у користування, тощо. Відсутні
Альтернатива 2

 

Прийняття проекту акта

Створення умов для формування сімейних господарств, фермерських господарств.

Зменшення операційних витрат на обробку земельних ділянок в процесі ведення сільськогосподарського виробництва.

Припинення існування тіньового ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом створення належної системи перерозподілу приватної власності від землевласників, що не проводять сільськогосподарську діяльність, до економічно активних суб’єктів землекористування.

Відсутні

Оцінка впливу на сферу інтересів суб’єктів господарювання

Показник Великі і середні Малі Мікро Разом
Кількість суб’єктів господарювання, що підпадають під дію регулювання, одиниць 2321 5301 42691 50313
Питома вага групи у загальній кількості, відсотків 4,6 10,5 84,9 100

*Дані Державної служби статистики України щодо кількості підприємств у 2019 році (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/fin/kp_ed/kp_ed_u/kp_ed_u_2019.htm)

Водночас звертаєм увагу, що кількість суб’єктів, на яких буде поширюватися запропоноване правове регулювання стосовно консолідації земель, визначити неможливо, оскільки, по-перше, не всі суб’єкти, що провадять сільськогосподарську діяльність мають у користуванні/власності земельні ділянки, по-друге, неможливо спрогнозувати кількість суб’єктів, які виявлять бажання брати участь у консолідації земель, оскільки заходи, передбачені проектом акта, не носять зобов’язуючий характер і проводяться виключно за бажанням, згодою та на основі вільного волевиявлення суб’єктів консолідації земель (власників, користувачів земельних ділянок, органів місцевого самоврядування та органів державної влади).

Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1

 

Збереження ситуації, яка існує

При збереженні існуючого правового регулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення проблеми щодо реалізації порядку обміну земельними ділянками та правами на них в процесі консолідації земель залишаються не вирішеними питання, зокрема, в частині реалізації землекористувачем норми щодо отримання статусу істотного землекористувача; не враховано, що земельні ділянки в межах земельного масиву можуть перебувати у користуванні на праві емфітевзису та праві постійного користування, які не можуть передаватися у користування тощо. Відсутні
Альтернатива 2

 

Прийняття проекту акта

Зменшення операційних витрат на обробку земельних ділянок в процесі ведення сільськогосподарського виробництва.

Припинення існування тіньового ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом створення належної системи перерозподілу приватної власності від землевласників, що не проводять сільськогосподарську діяльність, до економічно активних суб’єктів господарювання в аграрній сфері економіки.

Поліпшення сільськогосподарського виробництва шляхом купівлі сільськогосподарських земель більшої площі та кращої форми, що сприятиме досягненню більшої конкурентоспроможності, зокрема фермерських господарств.

Формування оптимальних площ сільськогосподарських земельних ділянок.

Відсутні

Слід зазначити, що на сьогодні механізм попередження парцеляції земельних ділянок сільськогосподарського призначення закріплено Законом України «Про фермерське господарство».

Відповідно до частини другої статті 23 вказаного Закону якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Науково обґрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних ділянок визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, та Українською академією аграрних наук і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Мінімальні розміри земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1908.

Згідно з цією Постановою земельні ділянки фермерських господарств при успадкуванні не можуть ділитися на менші, ніж 2 га у західних областях України, 4 – 5 га – в центральних областях, та 6 – 9 га у східних областях України.

Однак, поле дії цієї норми суттєво обмежене.

Розподіл фермерських господарств, які здійснювали сільськогосподарську діяльність за розміром сільськогосподарських угідь на 1 листопада 2019 року

Кількість підприємств Площа сільськогосподарських угідь
одиниць  у % до загальної кількості тис. га  у % до загальної площі сільськогосподарських угідь
Господарства, що мали сільськогосподарські угіддя 28788 88,7 4749,5 100,0
у т.ч. площею, га
до 1,00 95 0,3 0,1 0,0
1,01–3,00 969 3,0 2,2 0,0
3,01–5,00 1200 3,7 5,1 0,1
5,01–10,00 2030 6,4 16,0 0,3
10,01–20,00 3221 9,9 50,0 1,1
20,01–50,00 9816 30,2 371,5 7,8
50,01–100,00 4063 12,5 291,6 6,1
100,01–500,00 5200 16,0 1216,3 25,6
500,01–1000,00 1229 3,8 870,5 18,3
1000,01–2000,00 665 2,0 915,5 19,3
2000,01–3000,0 0 176 0,5 424,6 9,0
3000,01–4000,00 62 0,2 208,7 4,5
більше 4000,00 62 0,2 377,4 7,9
Господарства, що не мали сільськогосподарських угідь 3664 11,3 х х

*Джерело Державна служба статистики України – Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2019 рік» (http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/09/zb_sg_Ukr_2019.pdf)

Станом на 01.11.2019 в Україні нараховувалося 28 788 фермерських господарства, які в сукупності обробляють лише 4 749,5 тис. га сільськогосподарських угідь, а це менше, ніж 15 % сільськогосподарських земель країни. Отже, близько 36 млн. га сільськогосподарських угідь сьогодні залишаються під загрозою подальшої парцеляції.

Стаття 371 Земельного кодексу України визначає порядок консолідації сільськогосподарських земель шляхом обміну правами користування земельними ділянками шляхом укладання договору оренди, суборенди чи емфітевзису, що своєю чергою тягне за собою значні витрати для землекористувачів.

Реалізація існуючих парових норм щодо консолідації земель є недосконалою через: наявність складного порядку для землекористувачів щодо встановлення статусу істотного землекористувача в масиві земель сільськогосподарського призначення; необхідність інвентаризації масивів сільськогосподарських земель та внесення відомостей про такі масиви до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. При цьому після формування масиву земель, інформацію про нього на сьогодні неможливо внести до Державного земельного кадастру через відсутність такого функціоналу.

Отже, на підставі аналізу змісту чинного земельного законодавства можна констатувати, що правових заходів, спрямованих на запобігання парцеляції та забезпечення консолідації земель явно недостатньо для забезпечення утворення оптимальних розмірів сільськогосподарських землекористувань.

З огляду на викладене проектом акта передбачається встановлення порядку консолідації земель, зокрема сільськогосподарського призначення, та способів її проведення: купівля-продаж земельних ділянок, обмін суміжними земельними ділянками, поділ та/або об’єднання, що здійснюватимуться за проектами землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.

Зауважуємо, що обмін, об’єднання та купівлю-продаж земельних ділянок можна розглядати як способи консолідації земель лише за умови їх сукупного використання разом із низкою інших землевпорядних заходів і перерозподілом земель, спрямованих на організацію території, що підлягає консолідації.

При цьому необхідним є вилучення положень, які перешкоджають консолідації – це, насамперед, поділ земель сільськогосподарського призначення за «видами використання», які засновані на організаційно-правовій формі ведення господарської діяльності (фермерське господарство, особисто селянське господарство, товарне сільськогосподарське виробництво тощо). Насправді, форма ведення господарської діяльності ніяк не пов’язана з тим, як саме використовується певна земельна ділянка, оскільки рілля залишається ріллею незалежно від того, хто її обробляє.

Отже, на сьогодні види використання земель сільськогосподарського призначення пов’язуються не із способом їх використання, а із формою здійснення господарської діяльності їх власника або користувача, що істотно ускладнює оборот відповідних земель, а також їх консолідацію.

Заходи, передбачені проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, здійснюватимуться за згодою власників і землекористувачів земельних ділянок, що мають речові права на відповідні земельні ділянки.

Водночас за відсутності згоди зацікавлені особи можуть вимагати затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок в судовому порядку.

Зазначену норму пропонується запровадити через те, що масиви земель сільськогосподарського призначення, як правило, включають в себе кілька десятків землевласників і землекористувачів, а проекти землеустрою щодо консолідації земельних ділянок спрямовані на вирішення складних завдань, проте повністю на добровільних засадах консолідацію провести неможливо. Тому і виникла необхідність у запровадженні правила стосовно затвердження проекту консолідації в судовому порядку, яке дозволить успішно реалізувати проект акта в цілому.

Зауважимо, що консолідація земель опосередковано відповідає суспільним інтересам, покращуватиме технологічні умови ведення сільського господарства, а отже, сприятиме зростанню капіталізації сільськогосподарських земель як економічного активу та підвищенню конкурентоспроможності агробізнесу.

З огляду на викладене, зазначимо, що відносини з забезпечення консолідації земель мають засновуватися на принципі поєднання приватноправових та публічноправових інтересів.

Визначення нового виду документації із землеустрою відповідно до якої здійснюватимуться заходи, пов’язані із проведенням консолідації земель, зумовлено перш за все необхідністю організації за цими проектами землеустрою виконання заходів щодо впорядкування структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель. Передбачається, що розробка та впровадження зазначених проектів землеустрою повинні сприйматися як одна з умов правового забезпечення підвищення родючості ґрунтів, оскільки проекти консолідації земельних ділянок розроблятимуться з метою досягнення раціонального землекористування, враховуючи в тому числі екологічні вимоги.

Як зазначалося вище, успішна реалізація проектів консолідації землекористувань дотягатиметься лише за умови поєднання обміну, об’єднання/поділу та купівлі-продажу земельних ділянок як способів консолідації земель, та низкою інших землевпорядних заходів і перерозподілом земель, спрямованих на організацію території, що підлягає консолідації.

В процесі консолідації земель будуть формуватися нові земельні ділянки, відомості про межі яких підлягатимуть внесенню до Державного земельного кадастру відповідно норм Земельного кодексу України та Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Зазначене зумовило внесення відповідних змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» стосовно визначення як однієї з підстав внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі земельної ділянки на основі затверджених проектів землеустрою щодо консолідації земельних ділянок.

Сумарні витрати за альтернативами Сума витрат, гривень
Альтернатива 1. Сумарні витрати для суб’єктів господарювання великого і середнього підприємництва згідно з додатком 2 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта
(рядок 11 таблиці «Витрати на одного суб’єкта господарювання великого і середнього підприємництва, які виникають внаслідок дії регуляторного акта»)
0
Альтернатива 2. Сумарні витрати для суб’єктів господарювання великого і середнього підприємництва згідно з додатком 2 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта
(рядок 11 таблиці «Витрати на одного суб’єкта господарювання великого і середнього підприємництва, які виникають внаслідок дії регуляторного акта»)
0

IV. Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей

Рейтинг результативності (досягнення цілей під час вирішення проблеми) Бал результативності (за чотирибальною системою оцінки) Коментарі щодо присвоєння відповідного бала
Альтернатива 1

Збереження ситуації, яка існує

1 Продовження процесу парцеляції (подрібнення) земельних ділянок, стримування процесу консолідації та створення сталого землеволодіння і землекористування.
Альтернатива 2

Прийняття проекту акта

4 Створення передумов для запровадження ринкових орендних відносин.

Створення передумов до запровадження сталого землеволодіння та землекористування.

 

 

Рейтинг результативності Вигоди (підсумок) Витрати (підсумок) Обґрунтування відповідного місця альтернативи у рейтингу
Альтернатива 2

Прийняття проекту акта

Вигоди у зв’язку із зменшенням операційних витрат сільськогосподарських товаровиробників на обробку земельних ділянок в процесі ведення сільськогосподарського виробництва (наприклад, зменшення витрат на реєстрацію прав користування на земельні ділянки, зменшення витрат на реєстрацію земельних ділянок, зменшення витрат на паливо через скорочення шляху прогону техніки до місця розташування земельної ділянки).

Поліпшення сільськогосподарського виробництва шляхом купівлі сільськогосподарських земель більшої площі та кращої форми, що сприятиме досягненню більшої конкурентоспроможності, зокрема фермерських господарств.

(4 бали)

Витрати відсутні. Проблема існувати не буде.
Альтернатива 1

Збереження ситуації, яка існує

Вигоди відсутні через: недостатній існуючий рівень правового регулювання питання консолідації земель, оскільки на сьогодні є можливість лише обміну правами оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення;

наявність складного порядку для землекористувачів щодо встановлення статусу істотного землекористувача в масиві земель сільськогосподарського призначення;

необхідність інвентаризації масивів сільськогосподарських земель та внесення відомостей про такі масиви до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. При цьому після формування масиву земель, інформацію про нього на сьогодні неможливо внести до Державного земельного кадастру через відсутність такого функціоналу.

Витрати пов’язані з:

обміном правами користування земельними ділянками. За таким механізмом обмін повинен відбуватися шляхом укладання договору оренди, суборенди чи емфітевзису, що зумовлює достатньо значні витрати для землекористувачів;

проведенням інвентаризацією масивів сільськогосподарських земель.

Проблема продовжує існувати.

 

Рейтинг Аргументи щодо переваги обраної альтернативи/причини відмови від альтернативи Оцінка ризику зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта
Альтернатива 1

Збереження ситуації, яка існує

Існування проблеми Х
Альтернатива 2

Прийняття проекту акта

Вирішення проблеми 0

V. Механізми та заходи, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми

Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань консолідації земель» передбачається врегулювати відносини щодо порядку проведення консолідації земель, в тому числі сільськогосподарського призначення, шляхом визначення організаційно-правових засад консолідації земель.

Проектом акта пропонуються такі положення:

– у разі прийняття проекту закону стосовно консолідації земель як закону його дія поширюватиметься на відносини, пов’язані із здійсненням консолідації всіх категорій земель та форм власності;

– суб’єктами консолідації земель виступатимуть власники і користувачі земельних ділянок, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, уповноважені розпоряджатися земельними ділянками державної чи комунальної власності;

– визначення нового виду документації із землеустрою відповідно до якої здійснюватимуться заходи, пов’язані із проведенням консолідації земель;

– встановлення способів консолідації: купівля-продаж, поділ або об’єднання, обмін земельними ділянками та правами на них;

Крім того, пропонується визначити порядок реалізації заходів, передбачених проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок – укладання договорів купівлі-продажу, обміну земельних ділянок тощо, державна реєстрація нових сформованих за результатами консолідації земельних ділянок та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру. При цьому заходи, передбачені проектом землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, здійснюватимуться виключно за згодою власників і землекористувачів земельних ділянок на основі затвердженого зазначеного проекту особами, що мають речові права на відповідні земельні ділянки;

– запроваджуються правила відповідно до якого у разі відсутності згоди зацікавлені особи можуть вимагати затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок в судовому порядку;

– з метою встановлення механізмів захисту прав на земельні ділянки суб’єктів консолідації запропоновано норму стосовно нотаріального посвідчення підписів власників земельних ділянок стосовно яких передбачається зміна меж, обмін та інші способи консолідації земель;

– пропонується виключити положення щодо можливості обміну правами користування лише у випадку наявності «істотної частки» прав користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у межах масиву таких земель.

VI. Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги

Метою прийняття проекту акта є визначення на законодавчому рівні організаційно-правових засад консолідації земель, передусім, сільськогосподарського призначення для забезпечення формування сталого сільськогосподарського землекористування земельних масивів та створення умов для ефективного землекористування.

Проектом акта пропонується визначити організаційно-правові засади здійснення консолідації земель та визначити порядок її проведення, тобто забезпечення виключно права для участі в процесі консолідації земель. При цьому заходи, передбачені проектом акта, не носять зобов’язуючий характер і проводяться виключно за бажанням, згодою та на основі вільного волевиявлення суб’єктів консолідації земель (власників, користувачів земельних ділянок, органів місцевого самоврядування та органів державної влади).

Отже, консолідація земель здійснюватиметься на добровільних засадах, а проектом акта запропоновано лише механізми її проведення.

Слід звернути увагу, що проектом акта не запроваджуються нові адміністративні збори і платежі, що не спричинить додаткових витрат суб’єктів господарювання в процесі консолідації земель, оскільки законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про Державний земельний кадастр», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» визначено розміри та порядок сплати платежів та/або адміністративного збору за державну реєстрацію права власності, інших речових прав, похідних від права власності, державну реєстрацію земельних ділянок, справляння державного мита за нотаріальне посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, а також за нотаріальне посвідчення договорів оренди (суборенди) земельних ділянок.

При цьому укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України.

Отже, сплата платежів та/або адміністративних зборів, пов’язаних із переходом прав на земельні ділянки, буде здійснюватися лише у разі прийняття рішень землевласниками та землекористувачами, що братимуть участь в процесі консолідації земель, як це відбувається і на сьогодні при чинному регулюванні.

Окремо зауважуємо, що відповідно до норм частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної влади, органи місцевого самоврядування звільняються від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав.

З огляду на викладене витрати на виконання вимог регуляторного акта з боку органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відсутні.

Бюджетні витрати, пов’язані безпосередньо з реалізацію акта відсутні, тому відповідні таблиці, що додаються до аналізу регуляторного впливу та М-тесту не заповнюються.

VII. Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта

Строк дії регуляторного акта пропонується не обмежувати у часі, оскільки процес консолідації земель, в тому числі сільськогосподарського призначення, є досить довготривалим; прийняття рішень, передбачених проектами консолідації, зокрема, в частині формування нових земельних ділянок, обміну та поділу земельними ділянками, у разі необхідності, потребує погодження великою кількістю учасників процесу консолідації земель.

Крім того, термін набрання чинності регуляторним актом – відповідно до законодавства після його офіційного оприлюднення.

VIII. Визначення показників результативності дії регуляторного акта

Прийняття проекту акта дасть можливість для створення передумов до запровадження сталого землеволодіння та землекористування; підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки та створення передумов для забезпечення ефективного землеволодіння та землекористування; приведення форм земельних відносин України до європейських стандартів.

Розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов’язаних із дією акта – прямих надходжень до державного бюджету не передбачається.

Розмір коштів, що витрачатимуться суб’єктами господарювання та/або фізичними особами не змінюватиметься.

Дія регуляторного акта поширюватиметься на фізичних та юридичних осіб, суб’єктів господарювання, які мають у власності та/або у користуванні земельні ділянки, зокрема, сільськогосподарського призначення, та/або бажають придбати у власність чи користування такі земельні ділянки, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, уповноважені розпоряджатися земельними ділянками державної чи комунальної власності.

Водночас звертаєм увагу, що кількість суб’єктів, на яких буде поширюватися запропоноване правове регулювання стосовно консолідації земель, визначити неможливо, оскільки, по-перше, не всі суб’єкти, що провадять сільськогосподарську діяльність мають у користуванні/власності земельні ділянки, по-друге, неможливо спрогнозувати кількість суб’єктів, які виявлять бажання брати участь у консолідації земель, оскільки заходи, передбачені проектом акта, не носять зобов’язуючий характер і проводяться виключно за бажанням, згодою та на основі вільного волевиявлення суб’єктів консолідації земель (власників, користувачів земельних ділянок, органів місцевого самоврядування та органів державної влади).

Рівень поінформованості суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень регуляторного акта – високий, оскільки повідомлення про оприлюднення, проект акта та аналіз регуляторного впливу акта розміщено на офіційному вебсайті Держгеокадастру (https://land.gov.ua).

Показниками результативності проекту регуляторного акту будуть:

кількість розроблених документацій із землеустрою щодо консолідації земельних ділянок;

кількість транзакцій щодо відчуження та обміну земельними ділянками, здійснених в процесі консолідації земель;

кількість масивів земель сільськогосподарського призначення, сформованих внаслідок консолідації земель сільськогосподарського призначення.

IX. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності дії регуляторного акта

Базове відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися після набрання чинності цим регуляторним актом шляхом статистичного аналізу показників.

Повторне відстеження буде здійснено через рік після набуття чинності регуляторного акту, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного відстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта, ці питання будуть врегульовані шляхом внесення відповідних змін.

Періодичне відстеження буде здійснюватися раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені кількісні та якісні значення показників результативності акта порівнюватимуться із значеннями аналогічних показників, що встановлені під час повторного відстеження.

Метод проведення відстеження результативності – статистичний.

Вид даних, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності – статистичні дані. 

 

В. о. Голови Державної служби
України з питань геодезії,
картографії та кадастру                                                 Олексій ПІНЧУК

 

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ