Держгеокадастр здійснює координацію діяльності, пов’язаної із встановленням, унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням та збереженням географічних назв, забезпечує створення і ведення Державного реєстру географічних назв, контролює використання та збереження географічних назв.
Державний реєстр географічних назв містить, зокрема, відомості про історичні назви географічних об’єктів, а також традиційні назви (екзоніми).
Екзонім – це назва географічного об’єкта, яка вживається у певній мові для позначення об’єкта, розташованого за межами території, де ця мова має статус державної чи офіційної, і відрізняється від назви географічного об’єкта мовою, якою спілкуються на території, де розташований об’єкт.
Екзоніми становлять інтерес для багатьох спеціалістів: картографів, географів, мовознавців, істориків, філологів, краєзнавців, соціологів тощо. Для картографії важливе значення має актуальність та загальновживаність екзонімів.
Підтримуючи ініціативу Міністерства закордонних справ України стосовно повернення до широкого вжитку українських назв географічних об’єктів поза межами України, які були витіснені з використання, зокрема, під тиском російської колонізаційної політики Держгеокадастр оприлюднює перелік українських традиційних назв (екзонімів) на територію Європи, оновлений ДНВП «Картографія» відповідно до нової редакції українського правопису.
Назви держав та географічних об’єктів упорядковані за алфавітом. Віднесення окремих держав до території Європи в цьому переліку здійснювалося з урахуванням фізичної географії і має лише упорядкувальний характер. Оригінальна назва (назви) наводиться офіційною мовою (мовами) або латиницею. З метою збереження української топонімічної спадщини пропонуємо ознайомитися з оновленим переліком українських традиційних назв (екзонімів) на територію Європи та залучитися до його опрацювання за посиланням.