1. Замовлення громадянином (або уповноваженою особою) виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Слід зазначити, що виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється без одержання дозволу на її розроблення (стаття 118 Земельного кодексу України).
Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (стаття 26 Закону України «Про землеустрій»).
З переліком сертифікованих інженерів-землевпорядників можна ознайомитися за посиланням https://data.gov.ua/dataset/f5e3730e-0196-452a-8d43-746825e4dfbb.
2. Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Вартість робіт із землеустрою і порядок їх оплати регулюються договором, укладеним між сторонами, проте строк виготовлення документації із землеустрою розробником не повинен перевищувати 6 місяців з моменту укладання договору.
3. Реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.
Заявникові безоплатно надається витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки.
4. Отримання рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність.
Після реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі громадянин (або уповноважена особа)звертається до відповідного органу місцевого самоврядування із клопотанням про передачу земельної ділянки у власність.
До клопотання додаються:
розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
витяг з Державного земельного кадастру.
Згідно із частиною другою статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду поданого клопотання відповідний орган у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (стаття 186 Земельного кодексу України).
5. Реєстрація права власності на земельну ділянку.
Після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки у власність громадянину необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Для реєстрації права власності на земельну ділянку громадянин (або уповноважена особа) звертається до центру надання адміністративних послуг або до нотаріуса за місцезнаходженням земельної ділянки.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553).
Після внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор видає заявнику витяг про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, на якій розташований приватний житловий будинок.
Водночас звертаємо увагу, що громадяни також мають право отримати в оренду земельну ділянку, на якій розташовані жилий будинок, господарська будівля, споруда, що перебувають у їх власності, відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України.