Відповідно до абзаців другого та шостого статті 1 Закону України «Про землеустрій» (далі – Закон) види робіт із землеустрою – обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою;
землеустрій – сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Згідно зі статтею 2 Закону землеустрій забезпечує, зокрема, отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Статтею 6 Закону встановлено, що землеустрій базується на таких принципах, зокрема, дотримання законності; створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю.
Відповідно до пункту «а» частини другої та частини третьої статті 28 Закону розробники документації із землеустрою зобов’язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
Частиною першою, третьою, четвертою статті 29 Закону встановлено, що документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов’язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.
Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов’язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються, зокрема, основні відомості про об’єкт (об’єкти) землеустрою; опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання).
У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об’єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються:
зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);
координати поворотних точок земельної ділянки;
лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;
кадастровий номер земельної ділянки;
кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);
межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;
контури об’єктів нерухомого майна, меліоративної системи, меліоративних мереж та інших складових частин меліоративної системи, складових частин меліоративних мереж та точки водовиділу, розташовані на земельній ділянці;
межі частин земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація;
відомості про перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, прибережних захисних смуг і пляжних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель (за наявності) та меж земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
відомості про встановлені межові знаки (у разі формування земельної ділянки).
Частиною першою статті 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що відомості про об’єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об’єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.
Тобто з врахуванням вищевикладеного, зазначаємо, що документація із землеустрою повинна бути повною, достовірною та відповідати фактичним характеристикам земельної ділянки в натурі. Документація із землеустрою має містити визначені законом текстові й графічні матеріали, зокрема кадастровий план із відображенням усіх обов’язкових відомостей про земельну ділянку, в тому числі інформацію про фактичний стан земельних угідь, що має відповідати їх реальному стану на місцевості.