6 лютого 2024 року прийнято Закон України № 3563- IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок для залучення інвестицій з метою швидкої відбудови України» (далі – Закон). Відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону. З огляду на зазначене, Закон набирає чинності 28.05.2024 (опублікований 28.02.2024 у випуску № 7 видання «Голос України»).
Законом передбачається внесення змін, зокрема, до таких нормативно- правових актів: Земельного кодексу України (далі – Кодекс), Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Законом доповнено статтю 118 Кодексу новою частиною десятою, відповідно до якої клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, документація із землеустрою реєструються в день надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, та розглядаються у порядку черговості їх надходження.
Підпункт 11 пункту 27 розділ Х «Перехідні положення» Кодексу доповнено новим підпунктом «г», відповідно до якого під час дії воєнного стану та протягом п’яти років з дня його припинення або скасування в Україні або у відповідній окремій місцевості допускаються встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок без урахування вимог частин третьої і четвертої статті 24 цього Закону (крім земель, віднесених до категорій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення, земель водного фонду, рекреаційного, оздоровчого, лісогосподарського призначення) на територіях за межами населених пунктів, якщо стосовно таких територій відсутня затверджена містобудівна документація на місцевому рівні, для розміщення таких об’єктів згідно із класифікатором, за яким здійснюється класифікація будівель і споруд:
промислові та складські будівлі;
нежитлові сільськогосподарські будівлі;
трубопроводи, лінії електронних комунікаційних мереж та електропередачі (крім магістральних нафтопроводів та газопроводів);
комплексні споруди промислових об’єктів (крім споруд підприємств, що здійснюють видобування, виробництво та переробку ядерних матеріалів, споруд підприємств і установок із збагачення та перероблення ядерного палива; споруд підприємств, призначених для термічного оброблення (спалювання) побутових відходів; атомних електростанцій).
Встановлення, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється:
без дотримання вимог абзацу першого частини третьої статті 20 Кодексу, відповідно до якого категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту;
без дотримання вимог класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними;
на підставі мотивованого висновку уповноваженого органу містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради (у випадках, визначених частиною другою статті 13 Закону України “Про архітектурну діяльність”, – уповноваженого органу містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації) щодо можливості розміщення на земельній ділянці відповідного об’єкта згідно з вимогами нормативно-правових актів, будівельних норм, інших нормативних документів, обов’язковість застосування яких встановлена законодавством;
за рішенням власника земельної ділянки шляхом подання ним заяви про внесення відомостей про змінене цільове призначення земельної ділянки до Державного земельного кадастру;
без розроблення документації із землеустрою.
Зазначаємо, що Законом доповнено підпункт 11 підпункту 24 розділ Х «Перехідні положення» Кодексу, відповідно до якого створюється реєстр територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, як геоінформаційна система, що перебуває у державній власності.
У свою чергу, Законом доповнено підпункт 11 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Кодексу новим підпунктом 25, згідно з яким на період воєнного стану та протягом п’яти років з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні або відповідній місцевості, земельні ділянки, щодо яких сільськими, селищними, міськими радами або військовими чи військово-цивільними адміністраціями (на територіях, на яких відповідні сільські, селищні, міські ради тимчасово не здійснюють свої повноваження) прийнято рішення про надання податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів у зв’язку з визнанням таких земельних ділянок непридатними для використання через потенційну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами, обстежуються з метою виявлення фактів їх використання (невикористання) за цільовим призначенням.
Обстеження земельних ділянок, передбачене цим підпунктом, проводиться державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, або державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, що набули встановлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відомості про проведення обстеження земельних ділянок вносяться до реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.
Документи щодо обстеження земельних ділянок державні інспектори направляють до органу, який прийняв рішення про надання податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів.