Щодо виконання (повірки) геодезичних приладів
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою (далі – Вимоги), затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 № 255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2013 року за № 694/23226, виконавець (розробник) робіт із землеустрою повинен володіти (мати у власності або в користуванні) засобами обчислювальної та інформаційної техніки, технічними засобами для виконання геодезичних та інших робіт при здійсненні землеустрою, зокрема, геодезичні інструменти та обладнання для вимірювання відстаней, горизонтальних та вертикальних кутів з метою визначення координат і висот точок місцевості або геодезичний супутниковий приймач для визначення координат точок місцевості (не вимагається для виконавців робіт із землеустрою, які розробляють документацію із землеустрою, що не потребує визначення координат точок місцевості та/або координат поворотних точок меж).
Водночас пунктом 2.3 розділу ІІ Вимог визначено, що геодезичні інструменти підлягають періодичній повірці відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі – Закон про метрологію).
Абзацом першим частини першої статті 17 Закону України визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Звертаємо увагу на те, що частиною третьою статті 17 Закону про метрологію визначено, що суб’єкти господарювання зобов’язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)
Згідно з пунктом «в» частини першої статті 2 Закону України «Про землеустрій» (далі – Закон) землеустрій забезпечує, зокрема, встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Пунктами «б» і «ґ» частини першої та частиною другою статті 20 Закону визначено, що землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об’єктів землеустрою та організації нових і впорядкування існуючих об’єктів землеустрою.
Так, роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання за результатами виконаних робіт технічної документації із землеустрою здійснюється виконавцями робіт із землеустрою – розробниками документації із землеустрою з дотриманням вимог статті 55 Закону.
Частинами першою та другою статті 55 Закону визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Також положеннями частин першої – третьої статті 107 Земельного кодексу України (далі – Кодекс), зокрема, передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Межа земельної ділянки – сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.
Згідно зі статтею 198 Кодексу, кадастрові зйомки – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:
геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
виготовлення кадастрового плану.
Згідно з частинами другою та третьою статті 28 Закону розробники документації із землеустрою, зокрема, зобов’язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
Отже, визначення меж земельної ділянки можливо тільки після виконання топографо-геодезичних робіт (визначення координат поворотних точок меж земельної ділянки на місцевості, а не камерально).